ЗСУ :: хлопці з ЗСУ

Немного о войне. ч.5.1 [ответы на вопросы]

Ещё накидали вопросов. Отвечаю.

> А какие ножи юзаете? Ну и вобще пользуютесь ли каким ХО?

Ну без ножа никак. У меня четыре:
- два типа метательные, но я метать их не умею, держу при себе, потому как они легкие и удобные. Купил по скидке в военторге вместе с колиматором. Использую повсеместно.
- один перочинный ножик, куплен в магазине АТБ ещё хуй знает когда. Взял его с собой из дому, берегу его, ношу в кармане, использую для продуктов питания;
- ну и один армейский нож, хуй его знает чей он, достался от волонтеров. Тяжелый, относительно большой (похож на штык-нож от калаша), но удобный. Использую как топор.
Непосредственно в работе нож никогда не использовал, ведь для этого нужно сначала проебать винтовку

> Как поменялось лично твое отношение к россиянам? К российским военнослужащим? Особенно после увиденного лично. Не думаешь, что эти чувства могут остаться и после окончания войны?

Дебильный вопрос. Честно. Вот как бы ты относился к людям, которые пришли к тебе домой, выебали твою мамку, искалечили малолетнюю сестру, убили батю и спиздили стиралку? Ты наверное подумал бы, что не все они такие уйобки и есть лучик человечности во тьме их деяний, да?

Нет. Только искренняя ненависть и презрение.
Я вот часто во сне вижу расстрелянных детей, которых я впервые увидел в... одном освобожденном, от русни, населенном пункте. Как думаешь, каково это? Есть этому оправдание?

Практически каждый день по мирному населению Украины летят ракеты, они не сами взлетели, их на координату отправили люди, россияне. Ранее прифронтовые города бомбили авиабомбами с самолетов, самолеты взлетали не сами по себе и бомбы скидывались не сами по себе. Везде хладнокровно давали комманду россияне.
Вы скажете, что это все вояки, население тут не при чем?
Что ж плохого сделали мирные люди в например ТРЦ Винницы, Киева или Кривого Рога? За что на их головы упали бомбы?
За что уничтожили Мариуполь? В чем виноваты дети, погибшие на этой войне?

Я не то что думаю, останутся ли эти чувства после войны, я уверен в этом. И я приложу максимум усилий, дабы аналогичные чувства были у моих детей и внуков.

Надеюсь я в полной мере ответил на вопрос

> Как можно заминировать животных, ну в принципе?

Я такой трешак видел в Чернговсой области по весне. И вот в крайние дни в Херсонской. Животных привязывают или закрывают где-то, ну например сарай или погреб, если корова или коза... в домах в шкафах/комодах или диванах котов или собак закрывают. Суть в том дабы животное орало или как-то реагировало на шум и человек рефлекторно пошел его спасать - открыл дверь, поднял диван и т.п.

> Цьом, котику! И передай цьомки другим котикам, до кого дотянешься)

А можна я не буду цьомати цих бородатих мужиків? Вони страшні, піздєц.

> А зачем рядовым солдатам нужны камеры на касках/теле? Что бы потом работу над ошибками проводить или с них прямая трансляция идёт?

Как минимум - статиска. Возвращаясь с задания возникают вопросы - сколько русаков положили? Десять? Сто? А чем докажешь? А какой танк сгорел? А какой БК вы подорвали?
На такие вопросы проще отвечать пересматривая видос, который потом ляжет в архив как подтверждение циферок генштаба.

Уважаемы пидоры, позвольте откланяться, наш уютненький поезд делает "чух-чух" на новое место работы.
До новых встреч :)

Слава Україні!

Борщ з кабачками

Нарізану цибульку кидаю в чашу, вмикаю режим "Смаження"

Поки вона смажиться, вмикаю комбайн і на тертці роблю суміш буряку і моркви. Закидую порізане в чашу, ретельно перемішую.

Наостанок шинкую капусту, сиплю сіль з перцем, заливаю холодною водою(мабуть, краще окропом) і кидаю трохи лаврового листя.

Гарний та величезний вінок))

Folkulaka СОКОЛЕ

Просто думка, і бажання дізнатися думку інших

Інтерес підігрівало відразу дві речі: З однієї сторони фільм цікавив, як історичне полотно, хоча я думаю ніхто, окрім наших прокатчиків, не позиціонував його саме як чисто історичний фільм. З іншої сторони - це фільм знятий не Україною, але про Україну.

Скажу відразу - фільм сподобався, дуже сильно сподобався. Напевне навіть настільки сильно - що увійшов в перелік самих улюблених фільмів. Хороший художній драматичний фільм, з історичним підтекстом. Хороші історія і сюжет, хороша операторська робота, хороша режисура, хороша акторська гра, звук та спецефекти. І скільки я читав відгуки в інтернеті, і чув від багатьох знайомих які також не пожаліли 50 гривень на білет - фільм сподобався більшості. Або навіть якщо і не сподобався, то явного негативу не викликав. 

Але наші критики зовсім іншої думки. Причому, це нищівна критика, яка інколи прямо таки котиться до того, щоб не пускати "Гіркі Жнива" на великі екрани. І в цьому виникає питання - як же так?

Я досить тісно працюю з кінотеатрами нашого регіону, і особисто від адміністрації чув про проблему з відвідуванями сеансів. Фільм просто не популярний. І на це повпливала думка критиків. 

Відразу скажу, що Західні критики також були розчаровані стрічкою, а точніше деякими аспектами, але їхня критика в більшій мірі відноситься до не досить продуманої рекламної кампанії, дещо незграбної звукової чи операторської роботи над фільмом. 
Узагальнити можна так: фільм начебто і хороший, але очікувалося більшого професіоналізму від авторів. Добре, на четвірочку, але можна та треба краще. 

А що ж наші критики. А от тут і бардак, вибачте мене. Таке відчуття ніби Україна давно має якщо вже не свій Голлівуд, то Боллівуд точно. Піднявся такий шум і гам, ніби цей фільм знятий в десь в Кремлі. І це і обурює, і дивує.
До проблем фільму відносять так звану граничну гіперболізацію і безкомпромісний поділ світу на чорне та біле. Я можливо далекий від основ кінематографу, але хіба для художнього фільму це не допустимий прийом? Так, краски в фільмі згущували, особливо стосовно постаті Сталіна. Але не настільки сильно, щоб скотитися до пропаганди й абсурду. А підвищення контрасту і інтонації дозволило краще перейнятися переживаннями героїв. 
Також критики вважали, що фільм антисемітський, і підводить  до висновку, що українцеві по-справжньому добре лише за межами України. Хм... дивно, чи автори цих висловлювань дивилися взагалі цей фільм. Я особисто не замітив ніяких антисемітських мотивів. А про еміграцію так взагалі абсурд - добру частину фільму йде мова проборотьбу за Україну, про любов до неї і патріотизм. Так, в фільмі піднімається питання пошуку дому за кордоном, але хіба ж від доброго життя? Від безвиході, і це яскраво показано.
Особливо порадувала Олена Панченко з «Апострофа», яка заявила, що фільм знятий не про українців, і не для українців. В цій заяві правди 50 на 50, а от здорового глузду 0. Так, фільм знімався орієнтовано на західного глядача. І про це заявлялося в відкриту. Емігранти зняли цей фільм на власні кошти, і розкрили в ньому історичні аспекти Української історії - болючі аспекти, про які в самій Україні інколи забувають. Чому ж за всі роки незалежності Україна з її талантами не змогла відзняти стрічку, яка б більш маштабно розкривала суть проблеми геноциду українського народу? 
Звинувачень дуже багато, але всі вони впираються в одне - знімали не ми тому і фе...
І це дуже прикро. Так фільм не історичний, художній, зроблений по шаблонах, має ряд ляпів, але він єдиний в своєму роді, і з того що ми маємо - від найкращий. Навіть відносно нещодавній "Поводир" не зміг викликати таку бурю емоцій, як "Гіркі жнива".

На вашу думку - заслуговую цей фільм такої критики?

6-річний хлопчик біля могили своєї мами у дворі житлового будинку

Чан Куок Кхань – Розмова З Морем

Чан Куок Кхань про пісню «Розмова З Морем»: «Тут передано відчуття, коли людина стоїть перед морем. Вона хоче щиро розказати свою історію, але не просто історію, а історію свого кохання. Ця людина стоїть саме перед морем, адже воно так само вільне, безмежне та живе, як і почуття закоханої людини, які вирують через край. Думаю, що ця пісня не залишить байдужим нікого, закохає в себе, змусить пережити кожен момент. А ще мені дуже хотілося б, щоб ця історія надихнула якомога більше людей до нових світлих почуттів, особливо – до кохання. І нехай це кохання обов'язково буде взаємним!»

Цікаво, що українську мову молодий хлопчина, студент хімічного факультету університету «Львівська політехніка» вивчив лише за вісім місяців! 

«Я вивчив українську з поваги до України!» – сказав Чан Куок Кхань у програмі «Голос країни», чим вразив не лише суддів проекту, а й сотні тисяч користувачів соціальних мереж.

Моє святкове їдло на швидку руку.

2. Цікаве сало по замовленню http://ua.reactor.cc/user/Khadzima 

Здається, все.