Результаты поиска по запросу «
ЗСУ Собака
»
Salo-bar Сало Україна ресторан Китай Моя Україна разная политота
«Salo-bar» в Шанхае. Да-да ;D «Salo-bar» в Шанхае. Здесь угощают борщом, варениками и другими блюдами традиционной украинской кухни. Теперь, пиршествуя по Китаю, можно смело посещать этот ресторанчик и в очередной раз убедиться,что даже в Китае есть украинское сало. ^_^
ну а вот коренные жители Шанхая ;))
фэндомы опрос длиннопост буквы Моя Україна разная политота
В последнее время мы очень активно обсуждали дебильный закон от Олички Богомолец (вот же кому фамилия прям подходит) И даже помним гения, который смог доказать, что гондон это вовсе не оскорбление, а приятная отсылка к писателю... Благодаря всем этим трагическим стечениям обстоятельств в украинском обществе заговорили о исконно наших матюках .... предлагаю вам тестик на самого патриотичного матершиника ^^
Ответы в комментариях
Вопрос 1
Щось у мене голова в труси падає… - так можна сказати, коли ми...
а. Дуже хочемо сексу
б. Відчуваємо сильну втому
в. Нам соромно
Вопрос 2
Як можна назвати чоловіка, схильного до залицяння до жінок?
а. Бик-заплідник
б. Спідничник
в. Фраєр
г. Усі названі
Вопрос 3
Як по-іншому можна сказати “мастурбувати”?
а. Бити масло
б. Драконити
в. Полірувати торпеду
г. Усі варіанти правильні
Вопрос 4
Про нікчемну людину можна сказати усіма фразами, крім:
а. Ти піт на яйцях бабуїна
б. Гузно волохате
в. За гроші в церкві пердне
Вопрос 5
Усі ці вислови означають “потрапити в халепу”, крім:
а. Пересрав дідько дорогу
б. Нарватися дупою на іржавий цвях
в. Впасти як сливка в гівно
г. З рибалки носити копчену рибу
Вопрос 6
Усі ці вислови означають “блювати”, крім:
а. З горла сраку робити
б. Сцяти кип’ятком
в. Давати клятву унітазу
Вопрос 7
“Він уміє сракою цвяхи витягати!” можна сказати про:
а. Людину, яка не гребує засобами для досягнення цілі
б. Спортсмена
в. Людину, яка може досягти успіху у дуже складних ситуаціях
Вопрос 8
Як можна сказати про когось, хто відчуває сильний переляк?
а. Діти в яйцях пищать
б. Штопає гондон чорними нитками
в. Бздливий ящик
г. Бігає як упісяний таракан
Вопрос 9
Як по-іншому можна сказати “постаріти”?
а. Гарний як срака навиворіт
б. В голові не мозок, а куряче гівно
в. Як гімно в шлейках
г. Аж яйця гудуть
ґ. Вже не могти так високо сцяти
Вопрос 10
Котрий з цих висловів означає “Ні туди, ні сюди”:
а. До дупи дверцята
б. Срати я хотів
в. Потрібен як зуб у сраці
г. Як не срачка, то дристачка
ответы пишите в коментариях ))
фэндомы Розваги від Моя Україна новогодние конкурсы Моя Україна разная политота
Доброго времени суток милахи ^^
Пришла зима, а за ней сезон мандаринок и праздников. Поэтому я предлагаю замечательную и волшебную …. Эээ … игру?
Тайный санта.
Что это такое спросите вы… а вот что. Ну это что то типа когда совершенно незнакомые в реале люди дарят чуток теплоты и няшности своим знакомым из интернета.
Это будет весело и чудесно, ведь получать подарки ....эээ.... весело и чудесно....
Что нужно сделать:
1. Написать мне сообщение в личку до 17 декабря включительно.
2. Указать данные адресата , город , область, твоюмать фамилию и имя и телефон. И индекс... ну если вы вдруг верите в Укр.почту.
3. Указать согласны ли вы отправить посылку в другую страну.
пример:
Вася Васячкин
0000099999999 (это телефон такой странный)
Украина
г. Мукачево
улица Очковая , дом 17
Готов отправить подарок в другую страну или не готов отправить подарок в другую страну.
На что подписываетесь:
1. Оплата доставки за отправителем. То есть - пришел на почту , отправил, заплатил.2. Покупка и упаковка подарка мечты по своему выбору ^^
Заявки присланные после 17 декабря приниматься не будут. Все участники должны иметь возможность подготовится. Санта будет выбираться рандомно через жеребьевку.
Главное правило -АНОНИМНОСТЬ. Не говорите никому, кто вам выпал и что вы положите в коробочку с подарком.
Давайте создадим немного сказки сами ^^
фэндомы Моя Україна разная политота
Реліз книги "Вогневир - Flameström" 2020. Трейлер. Арти. Та уривок тексту.
Зимою чи навесні 2020 року побачить світ книга в жанрі темного епічного фентезі у сеттінгу Київської Русі "Вогневир" (Flameström") письменника Володимира Кузнєцова. Зараз триває передзамовлення на сайті Воля https://thewill.com.ua/catalog/kniga-vognevir/
"Нікому не уникнути Вогняного Виру. Від нього не сховатися, не втекти – він затягне у себе, загорне в палаючи обійми. Війна прийшла на нашу землю – війна, дотепер небачена й незнана. Незчислена орда. Смертоносні машини. Чорні чари. Війна не чує благань. Війна поглинає слабких. Хто наважиться постати на її шляху?"
Спільнота видання в мордокнизі https://www.facebook.com/vognevyr/
Синописис:
Рутенія, край багатих міст та прадавніх лісів, зазнає нищівного нападу. З-за східного обрію, з безкраїх степів насувається Навала безжальних воїв, химерних чудовиськ та темних чаклунів, неспинна у прагненні жахливішім навіть за нищення та руйнування. Рутенські князі готуються зустріти цього найстрашнішого з ворогів. Але до того, чи подолані будуть кровна ворожнеча та зрадництво? Чи постануть на допомогу старі спільники та давні суперники? Банди варягів-найманців півночі, лицарські ордени жемайтів з хоругвами, намальованими вовчою кров’ю, охляла, але ще могутня Ромейська держава, сильна золотом та чарами, волелюбні сівергородці, що не визнають над собою ніякої влади… Прадавнє чародійство, духи Праві та Наві, а з ними – чудовиська, повні ненависті до людства.
Рутенія, край багатих міст та прадавніх лісів, зазнає нищівного нападу. З-за східного обрію, з безкраїх степів насувається Навала безжальних воїв, химерних чудовиськ та темних чаклунів, неспинна у прагненні жахливішім навіть за нищення та руйнування. Рутенські князі готуються зустріти цього найстрашнішого з ворогів. Але до того, чи подолані будуть кровна ворожнеча та зрадництво? Чи постануть на допомогу старі спільники та давні суперники? Банди варягів-найманців півночі, лицарські ордени жемайтів з хоругвами, намальованими вовчою кров’ю, охляла, але ще могутня Ромейська держава, сильна золотом та чарами, волелюбні сівергородці, що не визнають над собою ніякої влади… Прадавнє чародійство, духи Праві та Наві, а з ними – чудовиська, повні ненависті до людства.
В якості бонусу до передзамовлення - ексклюзивна суперобкладинка.
Уривок з тексту чіпляє. Мова досить мальовнича, що в купі з багатим сеттингом, щедро здобреним всілякою східнослов'янською нежиттю, обіцяє захопливе чтиво.
Уривок.
Селище було невелике – з десяток халуп, низьких, ледь не по стріхи заглиблених в землю, кільцем стояли довкруж невеличкого майдану з колодязем-журавлем. Біля колодязю лежав мертвий собака – роздутий як діжка, з висолопленим, чорним язиком. Над селом висіла глуха, мертвотна тиша – здавалося, навіть мала пташка не наважувалася завести поблизу своєї ранкової пісні. Тільки листя шепотіло на вітру, та стиха скрипіли віти.
Один з вояків висадив ногою двері ближньої халупи. Темрява, що панувала там, наче дим вивернулася назовні. Не наважившись перетнути порога, варяг нахилився, вдивляючись в чорне хатнє нутро.
- Мертві! – гукнув нарешті, і в голосі його лунав острах. – Всі мертві. Чоловік, дружина, дітлашня. Разом лежать…
- Прокляте місце… зачароване… - пролунав поміж воїнів пошепт, та ущухнув, тільки-но Віґдіс озирнулася.
Варяженка пройшла до колодязя, зазирнула в нього. Поміркувавши хвилину, вхопила журавля та занурила. Зі скреготом у присвітанковій тиші він опустився, хлюпнуло в глибині відро…
Складений з колод зруб наче вибухнув, чорна вода вдарило в хмарне небо, а за мить крижані бризки дощем впали на людей, що стояли поблизу. Нестерпний сморід вдарив у ніздрі, змусивши варягів відсахнутися – від води тхнуло мертвотою та падлом. Віґдіс, відкинута на декілька кроків, з повним люті стогоном відкинула колоду, що придавила їй ноги. З колодязя ж випросталася рука – біла як полотно, лискуча, з довгими чорними нігтями. За нею випросталася друга, а потім і голова – надута наче пухир, з чорним, проваленим носом, виряченими скляними очами, роззявленим синім ротом, в якому за білястими уламками зубів ворушилося щось темне й шпичасте.
Потопельник, здоровезний як ведмідь, вибрався назовні. Голе тіло його, роздуте, як кухва, вкрите було темними плямами, чорними мацаками на ньому звивалися жирні п’явки, а величезний крендюх здригався і ворушився. Груди його були вкрити глибокими розрізами – хтось добряче пошматував зашкарублу шкіру, залишивши на ній довгу низку чаклунських знаків. Такі ж були й на плечах та мерця, менші – на долонях і чолі.
- Чого заклякли?! –ревнув Матс. – Заціпило? Рубайте потвору!
- Стояти!!! – перекрила його Віґдіс, вже на рівних, з мечем напоготові. – Всі в кільце. Пильнуйте, браття! Зараз почнеться…
З глухим ревінням потопельник посунув на Віґдіс. Та зустріла його спокійно, низько нахиливши голову, виставивши перед собою щит і меч. Щосили ляснула клинком по залізному обручу щита:
- Нуж бо, стерво! Потіш мя – я чекаю!
Розбуджені жахливим ревінням велетня, з халуп навколо почали вилазити мертві. Були вони темні і й покручені, наче старі корчаги, немов смерть прийшла до них в невимовних стражданнях. Рухалися, наче понівечені ляльки, шкутильгаючи і розхитуючись, затиналися, й падали, зводилися чи повзли… але робили це неймовірно швидко і з безтямною впертістю. Серця варягів не вдарили й тричі, як перші мерці вже дісталися їх.
Один з вояків висадив ногою двері ближньої халупи. Темрява, що панувала там, наче дим вивернулася назовні. Не наважившись перетнути порога, варяг нахилився, вдивляючись в чорне хатнє нутро.
- Мертві! – гукнув нарешті, і в голосі його лунав острах. – Всі мертві. Чоловік, дружина, дітлашня. Разом лежать…
- Прокляте місце… зачароване… - пролунав поміж воїнів пошепт, та ущухнув, тільки-но Віґдіс озирнулася.
Варяженка пройшла до колодязя, зазирнула в нього. Поміркувавши хвилину, вхопила журавля та занурила. Зі скреготом у присвітанковій тиші він опустився, хлюпнуло в глибині відро…
Складений з колод зруб наче вибухнув, чорна вода вдарило в хмарне небо, а за мить крижані бризки дощем впали на людей, що стояли поблизу. Нестерпний сморід вдарив у ніздрі, змусивши варягів відсахнутися – від води тхнуло мертвотою та падлом. Віґдіс, відкинута на декілька кроків, з повним люті стогоном відкинула колоду, що придавила їй ноги. З колодязя ж випросталася рука – біла як полотно, лискуча, з довгими чорними нігтями. За нею випросталася друга, а потім і голова – надута наче пухир, з чорним, проваленим носом, виряченими скляними очами, роззявленим синім ротом, в якому за білястими уламками зубів ворушилося щось темне й шпичасте.
Потопельник, здоровезний як ведмідь, вибрався назовні. Голе тіло його, роздуте, як кухва, вкрите було темними плямами, чорними мацаками на ньому звивалися жирні п’явки, а величезний крендюх здригався і ворушився. Груди його були вкрити глибокими розрізами – хтось добряче пошматував зашкарублу шкіру, залишивши на ній довгу низку чаклунських знаків. Такі ж були й на плечах та мерця, менші – на долонях і чолі.
- Чого заклякли?! –ревнув Матс. – Заціпило? Рубайте потвору!
- Стояти!!! – перекрила його Віґдіс, вже на рівних, з мечем напоготові. – Всі в кільце. Пильнуйте, браття! Зараз почнеться…
З глухим ревінням потопельник посунув на Віґдіс. Та зустріла його спокійно, низько нахиливши голову, виставивши перед собою щит і меч. Щосили ляснула клинком по залізному обручу щита:
- Нуж бо, стерво! Потіш мя – я чекаю!
Розбуджені жахливим ревінням велетня, з халуп навколо почали вилазити мертві. Були вони темні і й покручені, наче старі корчаги, немов смерть прийшла до них в невимовних стражданнях. Рухалися, наче понівечені ляльки, шкутильгаючи і розхитуючись, затиналися, й падали, зводилися чи повзли… але робили це неймовірно швидко і з безтямною впертістю. Серця варягів не вдарили й тричі, як перші мерці вже дісталися їх.
фэндомы сквозь время #сквозь время Моя Україна разная политота
Українська гімназія в Перемишлі, 1942 р.
