Типы девушек

В Кривом Рогу спеленали деятелей очень занятной организации

В продолжение темы про казачьи медали, поднятой в коментах к посту уважаемого пидора ( http://joyreactor.cc/post/4535071 ), приплыла занятная история. Недавно СБУ задержало двух деятелей, торговавших оружием в Кривом Рогу (Украина). На первый взгляд рядовое задержание пацанов, которые к успеху шли. Но изъятые у них документы доставляют вне всякого сравнения.

Мова – це зброя, сильніша за гармати. 
З Днем української писемності та мови !

У складі сучасної української мови майже  256 тис. слів. та вона надалі розвивається, таким чином збільшуючи цю цифру.

За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), і лише наостанок – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською лише 11.

Особливістю української мови є те, що у ній є великий перелік зменшувальних форм. Наприклад, зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки” ღღღ

Навіть й донині в нашій державній мові збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря — сiчень (час для вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень, а саме: починає цвісти береза; збирання березового соку; паління берези на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє травичка), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп», що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіння листя), листопад (опадання листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).

У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

Інтер'єр української хати

Поліський інтер’єр

Інтер’єр української хати був різний в залежності від того чи іншого регіону. Риси архаїчної простоти були характерні для Полісся (північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської і Чернігівської областей). Саме з цим регіоном пов’язують використання найдавнішого виду печі – курної – коли дим виходив не через димар, а відразу в хату (в стрісі робились спеціальні отвори щоб дим виходив назовні).

Такі печі зникли з ужитку ще в кінці ХІХ століття. Їм на зміну прийшли напівкурні печі – над їхньою черінню прибудовували навислий комин для вловлювання диму. З комином одним боком з’єднувався лежак. Іншим своїм боком він був приєднаний до отвору в сінешній стіні. Таким чином дим опинявся в сінях і на горищі. Через отвори в стрісі цей дим виходив з  хати. Печі сучасного типу з’явилися пізніше. Такими ж архаїчними і простими були й речі поліщуків. Керамічний посуд – горщики, глечики, гладушки (глечики без ручки) – був димлений. Серед меблів – ослін, стіл (сектор харчування), піл, ліжко і колиска (спальний центр). Також в хаті були мисник і скриня, щоб було де складати речі. Мисник – для посуду, а в скриню складали одяг.

Київський інтер’єр 

На центральній і південній Київщині піч теж розміщувалася в кутку біля дверей. Димар такої печі був опертий на стовпчик і нависав над припічком. Піч часто прикрашали рослинними і тваринними орнаментами. На початку ХХ століття на зміну природним (червоній глині і рослинним барвникам) прийшли анілінові фарби.

Стіни в хаті також подекуди прикрашалися рослинними орнаментами. Інколи наші предки додавали сюди і зображення птахів – півня, галки, сороки. Ці малюнки виконувалися  олійними фарбами. Замість мисника – відкритих поличок для посуду – часто була засклена шафа. Попід вікнами навпроти печі встановлювали переносну лавку.

Полтавський інтер’єр 

Типовим інтер’єром для лівобережних районів житла був полтавський (Полтавська область). Для нього характерно те, що піч розміщувалась в кутку біля дверей. Припічок печі був закритий стінами комина. Мисник знаходився в протилежному боці. В найсвітлішій частині хати ставили довгу лаву на якій встановлювали кужіль з прядивом.

Особливістю інтерєру полтавської хати був поперечний сволок (балка). Він становив основу несучої конструкції стелі. На ньому вирізьблювали культові орнаменти – хрести, солярні знаки тощо.

Південний інтер’єр 

Лівобережні райони України на Півдні (Дніпропетровська область, частково Запорізька, Донецька і Луганська області) були облаштовані аналогічним чином. Тут розписом, який тепер знаний як петриківський прикрашались не тільки верхня частина стін і піч, але й стеля. Припічок у печі закривали стінки комина. Власне саме цим вирізнялося житло українців, що жили в південних регіонах Лівобережжя.

Подільський інтер’єр 

На Поділлі (Вінницька і Хмельницька області) частини хати мали таке ж розташування, як і  в більшості регіонів Україні – піч з боку від входу, навпроти мисник, під вікнами лава.

Піч оздоблювалась малюнками, які виконувались кольоровими глинами. Розмальованими також були миски, які виставлялись напоказ у миснику. На сволок кріпились паперові прикраси – витинанки

Західний інтер’єр 

Гуцульське житло (Івано-Франківська і частково Чернівецька та Закарпатська області)  має багато загальноукраїнських рис в розташуванні всіх елементів інтер’єру. Вирізнялось таке житло в першу чергу мистецькою вишуканістю. Заможні господарі викладали піч купованими кахлями, що мали малюнки: фрагменти традиційно-побутового життя гуцулів. Сволок, вхідні двері і меблі гуцули прикрашали мудрованим різьбленим орнаментом.

В Західній частині Україні, на Лемківщині (Закарпатська область), на відміну від значної частини інших регіонів, отвір печі орієнтували не чільну, а на причілкову стіну. У зв’язку з цим розташування деяких меблів відрізнялось. Ліжко розміщувалося на традиційному місті – під тильною стіною. Проте його ставили не впритул до печі, а на певній відстані. У верхній частині причілкової стіни лемки вішали образи, народні картини і розмальовані тарелі.

Харківський школяр встановив національний рекорд - за 11 років не пропустив жодного уроку

Харківський учень Деоніс Ткемаладзе встановив національний рекорд, жодного разу не пропустивши школу за 11 років.

Про це повідомила керівниця Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова на своїй Facebook-сторінці.

“Харків’янин Деоніс Ткемаладзе своїм досягненням здивував навіть досвідчених експертів з рекордів: жодного пропущеного уроку впродовж 11 років навчання в загальноосвітній середній школі. Найсумлінніший учень України підтвердив своє досягнення щоденниками та шкільними журналами за 11 років”, – зазначила керівниця Нацреєстру. 

Вєтрова також розповіла, що довідку про підтвердження досягнення підписав директор та 18 педагогів учня.

Facebook: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1157378671094290&set=a.164150463750454&type=1&theater