Хмельницька область

Запуск фонариков в честь дня города

Ребят , ребят !!!
Пока еще не закончились рабочие дни, нам предлагают выбрать новое название старому напитку "Коньяк".
Изменить названия требует Франция и раз уж пошла такая пляска, то пора бы жить по европейским законам...

До голосування запропоновано 32 варіанти назви. Серед них, наприклад, такі:

- «гайстер» – одна з назв лелеки, яка асоціюється з відомим молдовським бренді «Белый аист»;

- «каннук» – назва, утворена з перших літер слів «кращий алкогольний національний напій українських коньячистів» – за звучанням близьке до слова «коньяк»;

- «брунат» – асоціація з кольором напою;

- «бурштин», або «бурштинок», «бурштиняк» – асоціація з кольором напою та зі схожими передумовами постання: дерево, сонце, тривалий час;

- «укрньяк» або «украньяк» та інші.

 Грогон и Грокур (ВТФ)

Помочь Украине затвердить новое название коньяка можно тут . ТУТ

Кулинарная карта Украины .

Украинская кухня – такое же наследие народа, как язык, литература, музыка: ею можно всерьёз гордиться. Историки считают, что на народную кухню влияло устройство домашнего очага. В Украине использовалась преимущественно «вариста піч» – кострище закрытого типа. Поэтому украинская кухня в основном варит, тушит и печёт. Даже казаки, подстрелив дичь, старались сварить из неё юшку, а не поджарить на вертеле, что более свойственно южанам. Хотя из кухонь соседей мы переняли, в частности, обжаривание продуктов в раскалённом масле – «смаження», присущее татарской и турецкой кухне. Ещё в XI–XII вв. из Азии в Украину завезли гречку, и сегодня трудно представить себе нашу кухню без этого злака. Из немецкой кухни было позаимствовано молотое мясо («сиченики»), а из венгерской – использование паприки. Если в гуцульскую кухню перекочевало много венгерских блюд, то в буковинскую – турецкие и румынские разносолы. Изобилие фруктов и овощей, традиционные блюда более 80 национальностей, проживающих в Крыму, сделали полуостров раем для гурманов. А различия между яствами Слобожанщины и Галичины, Крыма и Киевщины, Закарпатья и Полесья сохранились до наших дней.

Источник . Все ссылаются на http://focus.ua/ , но там я этого не нашла Т_Т 

С радостью помянем к счастью почившую не успевши родиться Харьковскую Народную Республику.

После хорошо спланированного и театрализованного захвата Харьковской и Донецкой облгосадминистрации и Луганского СБУ адептами РуССкого мира 7го апреля. Александр Турчинов поручил Арсену Авакову восстановить законность и навести порядок в Харькове, Валентину Наливайченко в Луганске, Виталию Яреме в Донецке. Однако пойти на открытый штурм решились лишь Арсен Аваков и экс-Глава Нацгвардии, а ныне Министр Обороны, Степан Полторак.

Задействовав Винницкое спецподразделение «Ягуар», который оставался боеспособным и морально неделимым, им удалось организовать очистку огромного 6-этажного задание Харьковской ОГА за 15 -20 минут.Сепаратисты так и не решились использовать те несколько единиц огнестрельного оружия что у них были, и после массированного применения светошумовых гранат и угрозы применения огнестрельного оружия сдались.

В то утро, все соц.сети облетела веселая фотожаба на которой десятки харьковских сепаратистов лежали заключенные ухом на асфальт с вставленными в точку ниже спины российскими флажками. Это был первый случай в Украине, когда власть дала отпор сепаратизму резко и в зубы! После чего сепаратистам пришлось корректировать свой план захвата власти якобы восставшими народными массами. 

«Через несколько дней был отдан приказ на задействование российского спецназа ГРУ в Славянские во главе с террористом Гиркиним/Стрелковым. По данным агентурной разведки, в ночь с 8 на 9 апреля, если бы здание Харьковской ОГА не было бы освобождено, то туда были завезены большие партии стрелкового оружия и гранатометов, а также завезена группа российских наемников, должных занять круговую оборону, после чего одновременно в Харькове, Донецке, Луганске должны были бы одновременно заявить о проведении референдума о присоединении к России и не дать захватить здание до подхода основных российских сил. Однако быстрое и жесткое подавление сепаратистского мятежа в Харькова заставило усомниться в реальной поддержке идеи присоединения к России у Харьковчан и жителей других регионов Юго-Востока.

Ну и конечно опрос: 

"А Московські дари суть всі в рогожах, то і народ живучи з ними, доведений буде до вбогості"

 Після підписання Зборівського миру, який утвердив незалежність України, Хмельницький наказав присилати у Чигирин депутатів на Сейм, як колись присилали до Варшави. Туди ж прибули і посли трьох держав - Польщі, Туреччини і Московії, кожен намагався схилити Україну до своєї протекції, і кожен привіз свої дари, для гетьмана, для старшини і для війська. 

Гетьману дарували, наприклад, булаву, всипану діамантами, старшині - дорогі тканини, ну а для війська, наприклад, турецький султан привіз "40 мішків срібних левів".

 Була одна деталь, що потім виявилась важливою. Польські дари були загорнуті в килими, турецькі - в паперові мішки і обмотані шовком, а московські - в мішки з рогожі. 

Почалося обговорення. Гетьман наголосив, що протекція народу необхідна з огляду на відкритість нашої землі і погану її придатність до укріплення. Обрати протекцію гетьман запропонував зборам. Польська протекція була відкинута одразу, бо ще свіжою в пам'яті були звірства поляків, що, власне і спричинили нещодавню війну. (Тому силует польського посла на картині розмитий і віддалений.) 

Турецька протекція не сильно подобалась з огляду на мусульманську віру, дуже схилялось товариство до московської протекції, однак рішуче проти виступила "фракція" молодих козаків на чолі з Іваном Богуном. 

Не втримаюсь від того, щоб не привести їхню аргументацію повністю: «в народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі і що в них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може;і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб в ньому не мати нічого, а лише рабствувати. Самі вельможні та бояри Московські титулуються звичайно рабами Царськими, і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки, або за їх назвою, крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за недовідомими у світі правами та привласненнями, продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скірше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися Із вогню в полум'я».

Прийшла черга висловити свою думку і духовенству думку якого висловив улюблений в народі проповідник Федір Гурський, який тут таки розкрив і зачитав Євагелію в тому місці де три царі принесли дари новонародженому спасителю, і кожен з дарів мав своє значення. Після того проповідник перевів увагу депутатів у кімнату, яка, власне, і зображена на картині і попросив подивитись, у що ж "вдягнені" дари кожного з царів.

 Мовляв польскі дари загорнуті у килими, тож з'єднавшись з поляками народ матиме килими, а з'єднавшись із турками вдягатиметься у шовки. "А Московські дари суть всі в рогожах, то неминуче і народ, живучи з ними, доведений буде до такої вбогості, що вбереться він в рогожі і під рогожі. І ці висновки суть вірні і перевищують всіх оракулів у світі."

Вражені талановитою промовою і наглядною презентацією, козаки зовсім розгубилися і рішення про вибір протекції так і не було ухвалено.Сергій Гудим

Взято отсюда:

http://mysliwiec.livejournal.com/2535473.html

Жизнь в Украине. 1942 год.