Хто не чув, той побачить

Серія поштових марок та конвертів "Славетні жінки України"

«Засвіт встали козаченьки».

Роксолана

Чим відома?
Жінка, що не потребує зайвого представлення. Приклад особистого подвигу, коли, не дивлячись на тяжкі обставини, людина все ж змогла занайти в собі сили перебороти їх.
Доречі, всупереч розповсюдженій думці, Роксолана ніяк не полегшувала долю тогдашньої України, та ніяк не упереджувала подальші грабежі. Але осуджувати її за це було б край не справедливо. 

Галшка Гулевичівна


Чим відома?
Ця жіночка своїми пожертвами започаткувала Київську братську школу, що згодом стала часткою Києво-Могелянської академії, проспонсувала відкриття школи та лікарні для незаможного населення.

Істинна Мекка гончарства скромно причаїлася в невеличкому селі, розташованому на кручах берегів Ворскли. Про Національний музей українського гончарства та Інститут керамології чуло небагато людей. Побувавши в селі Опішня, у вас з'явиться унікальний шанс познайомитися з історією гончарства, яке активно розвивається в цьому краї останні 3 тисячоліття. Не забудьте купити опішнянську свистульку на пам'ять.

Опішня, Полтавська область – За сорок кілометрів від Полтави розташована гончарська столиця України – селище Опішня, яку ще називають «українським Римом». З давніх-давен тутешні гончарі створюють кераміку, яку знають та цінують в усьому світі. Ще у середині минулого століття Олександр Довженко записав у своєму щоденнику, що саме Опішню варто перелаштувати у «зразковий центр уваги всіх будівників, колгоспників, туристів, мистецтвознавців». Колгоспники залишилися в історії, а мистецтвознавці й туристи Опішню увагою не оминають. Хоча місцева молодь не вважає своє селище зразковим і намагається шукати кращої долі не в «українському Римі».

Понад річкою Ворсклою на семи мальовничих пагорбах розкинулося селище міського типу Опішня. Археологічні знахідки свідчать, що на цьому місці ще до нашої ери існувало кілька городищ. Однак перша писемна згадка про «український Рим» датована лише ХІІ століттям.

Офіційна назва селища «Опішня». Однак самі жителі здебільшого вживають давню етнографічну назву «Опішне».

«Під впливом російських канцеляристів назву було змінено ще за радянської доби на «Опішня». Але населення ще досі говорить «Опішне», «Опішнє», «в Опішному», «в Опішньому», – пояснив Радіо Свобода заступник голови Наглядової ради Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні Олесь Пошивайло.

Опішнянські керамічні миски, кухлі, горщики, глечики, макітри, куманці та барильця…

Уже кілька століть Опішню називають гончарською столицею України, адже споконвіків у селищі займалися гончарним промислом. Місцеві мешканці кажуть, що саме тутешні майстри придумали глиняних баранців та свистунців.

Опішнянські керамічні миски, кухлі, горщики, глечики, макітри, куманці та барильця віддавна славилася в усьому світі. На межі ХІХ та ХХ століть гончарною справою у селищі займалися близько тисячі родин. У другій половині ХХ століття протягом сорока років в Опішні працював завод «Художній керамік». Нині ж гончарство – приватна родинна справа. В гончарській столиці України ним займаються і великі, і малі.

83-річний Микола Пошивайло – гончар із діда-прадіда. Каже, що за півстоліття гончарування виготовив незліченну кількість виробів.

«Батьки, діди були гончарі, і я в них учився гончарувати. Я ніколи не шкодував, що став гончарем. Був я і в сільському господарстві на тракторі, але все одне тягнуло до гончарства. У нашому великому селі було багато гончарів. А зараз є небагато молодих, які навчалися в училищі, поки завод існував. Дуже гарні майстри вийшли», – каже Микола Гаврилович.

12-річний Віталій Заліський також нащадок гончарів. Зараз він навчається в Опішнянському «Колегіумі мистецтв», а у вільний час допомагає мамі-майстрині проводити майстер-класи.

Хлопець згадує, як п’ять років тому вперше взяв до рук глину і спробував щось зліпити: «Я беру перший шматочок глини і намагаюся відтворити якийсь там виріб, щось пробувати. Це, звісно, передалося від мами, мені сподобалося, і я вирішив в майбутньому стати гончарем. Зараз мені подобається гончарювати і ліпити традиційні іграшки».

Нині в Опішні проживають близько п’яти тисяч осіб. У селищі є дитячий садочок на півтори сотні місць та дві школи – «Колегіум мистецтв у Опішні» та із поглибленим вивченням фізики та математики.

Звісно, опішняни займаються не лише гончарним промислом. Крім школи та лікарні, можна ще заробити на прожиття торгівлею. Виконувач обов’язків селищного голови Світлана Падченко переконувала, що в Опішні низький рівень безробіття.

«Виїжджає молодь на навчання, але й повертається. Після повернення знову ж таки працює у цих галузях, багато тих, хто закінчив «Колегіум мистецтв», після повернення створюють свою приватну майстерню, гончарують, реалізовують, і з цього живуть. Цей промисел – не на папері. Він діє і розвивається», – зауважує Світлана Падченко.

«Ким би не стала – чи фармацевтом, чи актрисою – назад до Опішні приїжджатиме хіба що батьків провідати»

Тим часом місцеві кажуть, що молодь, яка виїздять із села на навчання, назад здебільшого не повертається. Випускниця Опішнянської школи Інна Омеляненко цього літа вступатиме у харківські виші. Дівчина подаватиме документи одразу на дві спеціальності – фармацевтичну та акторську. Інна переконана: ким би не стала – чи фармацевтом, чи актрисою, – назад до Опішні приїжджатиме хіба що батьків провідати. Бо перспектив тут не бачить.

Есть такая профессия - Родину защищать.

Одновременно о великом и о грустном.

История о героическом поступке Украинца в Неаполе, который пожертвовал собственной жизнью ради спасения других людей. 

По улицам итальянского города Неаполя в минувшую субботу, 5 сентября, прошел многолюдный марш памяти в честь 38-летнего гражданина Украины Анатолия Короля, который пожертвовал собственной жизнью ради спасения людей от грабителей в местном супермаркете.

Отмечается, что трагический инцидент произошел 29 августа в городке Кастелло ди Черна вблизи Неаполя. Местный магазин подвергся нападению грабителей. Именно в этот момент в торговом зале находился со своей дочерью Король.

"Друзья, мы хотим рассказать вам трагическую историю об украинце. Она поразила не только нас, но и жителей города Кастелло ди Чистерна в Италии. В эту субботу в Кастелло ди Чистерна, что неподалеку от Неаполя, произошел трагический инцидент. На местный супермаркет напали грабители. Именно в этот момент в магазине находился украинец Анатолий Король с дочерью. Свидетелями попытки ограбления были несколько человек, но только наш соотечественник попытался остановить злоумышленников"

"Преступники были безжалостны. Анатолий получил два смертельных выстрела, пытаясь защитить людей, которые находились в магазине. У него осталось двое несовершеннолетних детей: пятилетняя Анастасия и Лиза, которой еще не исполнилось двух лет", - отметили в пресс-службе МИД.

Мужество украинца поразило итальянцев. История о героическом поступке погибшего Короля распространилась по городу с поразительной скоростью, а СМИ сообщили о ней всей Италии.

Местный выпуск одной из самых влиятельных газет Италии La Repubblica вышел с материалом о трагедии под красноречивым заголовком "Герой Анатолий, оплакивая гражданина".

Мэрия Кастелло ди Чистерна и местное отделение карабинеров намерены представить Анатолия Короля к награде посмертно. Кроме того, они оказывают моральную и материальную поддержку семье погибшего.

"Генеральное консульство Украины в Неаполе также предоставляет необходимое содействие. Мы присоединяемся к соболезнованиям семье Анатолия. Светлая память герою!", - говорится в заявлении МИД Украины.

Отметим, что убийцы Анатолия Короля были задержаны, сообщает Il Messagero. Ранее судимый за групповое изнасилование 20-летний Джанлука Лануале и его сводный 32-летний брат Марко ди Лоренцо были опознаны на видео, записанном с камеры видеонаблюдения. Братья скрывались у знакомых, однако были найдены и задержаны правоохранителями.

Герої не вмирають!

Вот и побывал я на главных пляжах своего города и предоставлю небольшой фотоотчёт.

Фотка на мыльницу, так что за качество не серчайте, но количество людей всё равно разобрать вполне можно. 

Начну, пожалуй, со второго по многочисленности туристов пляжа города - Парка Победы. На фото подход к самому пляжу - народу, как видите, немного(хотя обычно там даже на подходе не протолкнуться). 

Вдруг стало модно чуток менять правила в украинских сообществах, а я трендовая девочка. Ну и естественно это пост боли и отчаяния. Меняются правила. Меняются что прям совсем меняются. И это важно. 

1. НИКАКОЙ ПОЛИТИКИ. 

Причина: вы заебали. Вы постите шлак уровня перца, ради хайпа или ради чего то там еще. Мне это не нравится. 

 2. УРА ПАТРИОТОМ ЗДЕСЬ НЕМЕСТО 

Причина:  Вот вам определение квасного патриотизма . Каждый из нас любит свою страну, но не подменяйте понятия.  Практически все ура патриоты не обходятся без тега политики, а этот тег смотрите правило 1.

3. Запрет на "а от у москалiв"

Причина:  Все вы видели ватную пропаганду "шо там у хохлов". Не уподобляйтесь им. Посты "а от у москалiв" будут уходить вместе с их авторами. И я постараюсь, что бы они уходили и с реактора. 

4. Запрет на нытье. 

Причина: ну что я могу сказать .... вот такие посты запрещены, потому что ноете не по адресу. Сам пост вроде бы и не о нытье, но вот комментарии ... Почему автор в политику не запостил ?Ведь напоминаю, что большинство забаненых имели проблемы и здесь.  А все потому что здесь срачь получить безболезненей чем в политике. 

У меня все. Бомбите и обвиняйте меня в комментариях аккуратней, я слегка неуравновешенна и мудак.
Решение принято не мной лично, но очень даже поддержано. 
Все добра =)

Какая чудная картинка =))

А это между прочим обложка книги  ) А что вы читали из Украинской литературы? Посоветуйте , а ?

Кристина Соловий выпустила дебютный альбом