воля комикс

"А Московські дари суть всі в рогожах, то і народ живучи з ними, доведений буде до вбогості"

 Після підписання Зборівського миру, який утвердив незалежність України, Хмельницький наказав присилати у Чигирин депутатів на Сейм, як колись присилали до Варшави. Туди ж прибули і посли трьох держав - Польщі, Туреччини і Московії, кожен намагався схилити Україну до своєї протекції, і кожен привіз свої дари, для гетьмана, для старшини і для війська. 

Гетьману дарували, наприклад, булаву, всипану діамантами, старшині - дорогі тканини, ну а для війська, наприклад, турецький султан привіз "40 мішків срібних левів".

 Була одна деталь, що потім виявилась важливою. Польські дари були загорнуті в килими, турецькі - в паперові мішки і обмотані шовком, а московські - в мішки з рогожі. 

Почалося обговорення. Гетьман наголосив, що протекція народу необхідна з огляду на відкритість нашої землі і погану її придатність до укріплення. Обрати протекцію гетьман запропонував зборам. Польська протекція була відкинута одразу, бо ще свіжою в пам'яті були звірства поляків, що, власне і спричинили нещодавню війну. (Тому силует польського посла на картині розмитий і віддалений.) 

Турецька протекція не сильно подобалась з огляду на мусульманську віру, дуже схилялось товариство до московської протекції, однак рішуче проти виступила "фракція" молодих козаків на чолі з Іваном Богуном. 

Не втримаюсь від того, щоб не привести їхню аргументацію повністю: «в народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі і що в них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може;і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб в ньому не мати нічого, а лише рабствувати. Самі вельможні та бояри Московські титулуються звичайно рабами Царськими, і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки, або за їх назвою, крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за недовідомими у світі правами та привласненнями, продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скірше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися Із вогню в полум'я».

Прийшла черга висловити свою думку і духовенству думку якого висловив улюблений в народі проповідник Федір Гурський, який тут таки розкрив і зачитав Євагелію в тому місці де три царі принесли дари новонародженому спасителю, і кожен з дарів мав своє значення. Після того проповідник перевів увагу депутатів у кімнату, яка, власне, і зображена на картині і попросив подивитись, у що ж "вдягнені" дари кожного з царів.

 Мовляв польскі дари загорнуті у килими, тож з'єднавшись з поляками народ матиме килими, а з'єднавшись із турками вдягатиметься у шовки. "А Московські дари суть всі в рогожах, то неминуче і народ, живучи з ними, доведений буде до такої вбогості, що вбереться він в рогожі і під рогожі. І ці висновки суть вірні і перевищують всіх оракулів у світі."

Вражені талановитою промовою і наглядною презентацією, козаки зовсім розгубилися і рішення про вибір протекції так і не було ухвалено.Сергій Гудим

Взято отсюда:

http://mysliwiec.livejournal.com/2535473.html

Вот и подошел еще один дурацкий год к концу. 

ссылка на гифку

ссылка на гифку

ссылка на гифку

ссылка на гифку

В прошлом году мы делились фото елочки, а в этом предлагаю делится фотками подарков и оливьешек, и мондаришек !!!!!
Потому что йолка у нас уже есть !

Тюремні сонети 

Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвіте бездушність, наче плісень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!»
Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»

Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
Лиш, мов упир, із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.

Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
Свобідний дух або тікати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі.
---
45. «Тюрмо народів, обручем сталеним…»

Тюрмо народів, обручем сталеним
Ти обціпила їх живі сустави
Й держиш – не для пожитку, не для слави,
А лиш для жиру клевретам мерзенним.

Отак пастух попута коні в полі
Через ногу; здаєсь, три ноги вільні,
А йти вони, ні бігти не зусильні –
То ржуть, гризуться спільники неволі.

Отак і ти попутала народи.
Всім давши зверхні вигляди свободи,
Щоб одні одних гризли і душили.

І хоч всі дружно рвуться з твого круга,
Та в різні боки шарпають друг друга.
Сей колот – джерело твоєї сили.

Іван Франко
4 жовтня 1889

Якою була українська мова 400 років тому

   Що ми знаємо про українську мову? Вона гарна, мелодійна. Перші літературні твори співочою, солов’їною були написані Шевченком («Кобзар» 1840 року) та Котляревським («Енеїда» 1798 року). А де більш ранні твори?  Ворожа пропаганда говорить, що до 19-го століття української мови взагалі не існувало або ж вона є діалектом слов’янської чи російської мови.

  Всі літописи, діловодство, листування, викладання велися церковно-слов’янською, яка фонетично та граматично далека від української мови. Ця офіційна мова церкви, нав’язана, так званими «просвітителями», Кирилом та Мефодієм, була чужа народу. В ортодоксальному середовищі церковно-слов’янська була аналогом «мертвої» латинської мови католицького світу, яка не мала народу носія і була мовою освіти, науки та літератури. Тому ми зараз і читаємо літописи, наукові та художні твори середньовіччя малозрозумілою, штучною і схожою на російську мовою.

  А якою мовою говорив простий люд? Яка мова була душею нашого народу? Невже Шевченко та Котляревський вигадали українську на основі польського чи російського діалекту? Ні, вони були першими хто наважився надрукувати і показати поезію живої розмовної народної мови.

  Українську літературну традицію вони перейняли у студентів та викладачів Києво - Могилянської академії (Митрофана Довгалевського, Георгія Конисського та інших), які на початку18-го сторіччя писали інтермедії українською мовою.

Інтермедії це короткі драматичні твори, в яких на сцену виводяться простолюдини, з дотепним анекдотичним сюжетом, який нерідко був запозичений із життя народу.

  Вдалося знайти в журналі «Кіевская старина» від 1883 року, випуск 12, без перебільшення унікальний і надзвичайно рідкісний твір в своєму роді. Дві інтермедії початку 17-го сторіччя. Вони збереглися в польській транскрипції у відомого польського письменника І. Крашевського. Твір називається: «Трагедія або образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, Посланника Божого, в 5-ти діях, з додаванням двох інтермедій, написаних Яковом Гаватовичем, вчителем вільних наук та філософії у Львові. Представлена була в Кам’янці на ярмарку, в день того ж св. Іоанна Хрестителя, 1619 року, а надрукована у св. Миколая на передмісті Яворівському».

Інтермедія після другої дії "Кіт у мішку".

(Климко з горшками, Стецько тримає на спині кота в мішку).

Климко. Що ты тутъ, побратиме, собі порабляешь?

Кажи мені, як живешь, та якъ ся маешь?

Стецько. Я тут не роблю ничого. Ось иду до дому свого

Та и зъ тоіеми горшками, якъ зъ своими сусідами.

Климко. Та на щотакъ много маешь? – либой на жонку кидаешъ?

Стецько. На що? Чи хочешь вірити, що люблю хороше жити,

Всёго достатекъ варити кажу, та ся не курчити,

Такъ яко приналежаетъ сподарови, що все маетъ.

Климко. Бохмесь, чоловікъ хорошій. Либой маешь много гроши.

Стецько. Та що маю?

Кл. Та дожитокъ.

Ст. Маю тотъ на полю вшитокъ.

Суть тамо овцы, бараны, котромы частую паны;

Суть волы, та й коровы, – все маю, коли-мъ здоровый.

Климко. Та и много поля маешь?

Стецько. Маю, – та щотакъ питаешь?

Климко. Бо хочу тобі вікъ служити, зъ тобою вік провадити.

Стецько. Коли хочешь, гаразд служи, хоть ся и шинкаркомъ длужи.

Коли пінізи маемо, – все мы тое поплатимо,

Лише хоць вірне служити.

Климко. Кажи-жъ, що будешъ варити

Для мене.

Ст. Хотъ видишь горшковъ мнгого, що-мъ до дому свого

Тутъ покупивъ на ярмарку,- купилемъ и тую мірку,

Що будемъ собы зъ ней пити, – та питаешь, що варити

Буду? Ось в тоімъ борщика, въ тоімъ яглы до молока;

Коли рыбы достанемо, въ тоімъ коропы розписто,

Въ тоімъ капусту густою, въ тоімъ розпустимо лою,

До гороху, оттакъ знаишь, та и пироговъ ся наишь;

Въ горщику ихъ поваремо, та и в тимъ шпирокъ насмажемо.

Та що бысь хотівъ иншого? Що маемъ, наваримъ много.

Климко. Бог-ме я буду служити, коли такъ схочешь варити.

Та же сяхороше маешь.

Стецько. Та ти що робити знаешь?

Кажи, що бы-мъ слугу свого знавъ, та ласкавъ бывъ на ніого.

Климко. Я чоловікъ все робити знаю, то волки ловити,

Щобы овець не псовали, та быдла не розганялы.

И иншого звера много достану ось зъ ліса того.

Лисицю, що-мъ имыю, несу, та за длугъ ю понесу.

Стецько. Того слуги потребую – та южъ ся тобі радую;

Будешь-же ся гараздъ мати, та борзо хочъ прибывати.

Климко. Гараздъ. Та ты звірка того купи, дамъ іего не дрого.

Будешь до тей шапки мати.

Стецько. Коли бы го огледати?

Климко. Ище быстрый, тепер зъ ліса, утюкъ-бы мені до біса.

Дома іого оглядаешъ, гей-же хорошій – пузнаешь.

Стецько. Якъ іого шацуешь собі?

Климко. За шисть осмаков дамъ тобі.

Стецько. Вельми зацінивъ-есь много.

Климко. Кажи, щодашъ, дамъ не дрого.

Стецько. Три осмаки возьми собі.

Кл.Дай пять.

Ст. Не дамъ.

Кл. Жичу тобі.

Стецько. Много.

Кл. А хочешь купити – чотыри та будемъ жити

Собі, лише длухъ однесу, та горшки те то понесу

За тобою.

Стецько. Еще много хочешь.

Климко. Та, Бог-ме, не дрого,

Так бо емъ я виненъ сила, коли –жъ – мо тамъ въ корчмі пила.

Стецько. Бери – жъ южъ чотыри гроши, та ся верни якъ хорошій.

Климко. Гаразд, и зъ міхомъ зоставлю, та не вельми ся забавлю.

(Тут Климко пішов, а Стецько приймається дивитися лисицю.)

Стецько. Осмотру тую лисицю, чи будетъ пидъ рукавицю,

(Кіт тікає.)

Та и пудъ шапку красцынко. Бідна – жъ моя головонько!

Ось, ось мене грошей збавивъ, лихъ чоловікъ міхъ зоставивъ.

Ось кота въ міху купивъ-емъ! Чомъ я такъ не мудрый бывъ-емъ?

И-же у тотъ міхъ не гледывъ-емъ, та щовъ нимъ не осмтривъ-емъ?

О, бісу твоей матери! Кажуть, не каждому вери.

(Шукає горшки, шукаєодяг, який положив на горшки.)

Та и горшки либой пукралъ. Ось матінко, що-мъ я выгралъ

На тому лихим ярмарку! Бісъ взявъ изъ горшками мірку

И сукни либой не маю. Що ма-мъ діяти – не знаю.

Бідна – жъ моя головонько! О, несчастная – жъ матонько,

Щось мя на світ народила, що-мъ такъ нинка стративъ сила.

(Приходить, переодягнувшись в інший одяг, а горшки кладе в іншому місці і прикриває їх його одягом і притрушує травою).

Климко. Та що, побратиме, тобі?

Стецько. Чи жартуешь зъ мене собі?

Наробивши та не знаешь? Горшки укравъ та питаешь?

И сукману… та и здрадить мене въ торгу: кота-сь всадилъ

Въ міхъ, та-же лисицу маешь, казав-есь, що ю продаешь,

Тою-мъ я заплатить тобі, а того-мъ не змыслить собі,

Що я-мъ въ тотъ міхъ не загледівъ, а тысь пришолъ, що бысь шыдивъ,

И ще, що ми есть, питаешь, та сязъ мене насмеваешь.

Климко. Та щоти на мене кладешь? Що-мъ ся тутъ натрапилъ, радъ есь.

Не мамъ кимъ освядчити, що й смылъ то на мене вложити.

Стецько. Якъ тебе зовуть? – питаю.

Климко. Климко.

Стецько. О, того не знаю,

Якъ здрайцу зовуть тамъ того, та бо шапка власна іого,

Та для того-мъ гадавъ собі, що онъ, тамъ тотъ мовилъ тобі.

Прошу-жъ, пробачъ вину тую.

Климко. Милый брате, я зъ тобою,

Та якъ кажешь, що тя зрадивъ,- кота впередъ въ тотъ міхъ всадивъ?

Стецько. Ой, такъ.

Кл. Я та и пукралъ гроши?

Ст. Пукралъ.

Кл.Чловікъ не хорошій.

Та и мівъ служити тобі?

Ст. Мівъ.

Кл.Зъ грошами пойшолъ собі?

Стецько. Такъ, брате.

Кл. То й горшки укралъ?

Ст. Такъ.

Кл. Та-съ ты іого не шукалъ?

Стецько. Нітъ, боса ты натрапилесь.

Кл. Теперъ-то?

Ст. Теперъ.

Кл. Зблудилесь!

А хочешь мині вірити? Здасть-ми ся, що-мъ мілъ видіти

Теперъ чоловіка того, що мілъ горшков вельми много.

Тотъ либой.

Ст. Либой.

Кл.Сукману, що тобі благому пану

Либой взявъ, нісъ на палиці, та собі лігъ на травиці.

О Бугъ-ме тотъ, бо шарая сукмана была такая.

Стецько. Такая, такая.

Климко. Чи хочешь ми вірити.

Коли-ць того покажу, не хочъ гожи вити.

Ось лежить! А тотъ?.. Стецько. Тотъ, тотъ!

Климко. Ну-жъ, тую палицю

Гараздъ іого по хребті, же змажетъ травицю

Пасокою.

Стецько. О, буду-жъ іого шмаровати!

Мусить мені и горшки и все поврацяти.

Та якъ мудрый пакрывъся, ось видишь травою,

Що бы не зглидино.

Климко. Бий кріпко, та свою

Сукману и все побери, а іого въ всіті не дери.

(Климко, закачав рукава, б’є по горшкам, а Стецько тікає).

Стецько. О, матіонко, матіонко! Тепер-же ми лихо.

Чи бісъ, чи лихъ чоловікъуправилъ мене тихо

Въ то нестестіе велике, що-мъ убоство свое

Потолкъ, въ нивочъ обратилъ ти горшки мое.

Щося діять? Чи Богъ то милостю справити

Хотилъ такое річи на мене пустити,

Чи лихіи люде? О, Боже милостивий!

Коли-жъ бы ся тотъ трапилъ чоловікъ зрадливый,

Що ми такое річи, ось пане, наброилъ…

Пузналъ бы, якъ-бы-мъ дывы коло ніего строилъ…

Возму жъ претя тую сукману, пійду ся скарити пану.

(Стецько пішов, прийшов Климко, сміється).

Га, га, га, га, га, г-а, га! Двократь одиного

Чоловіка-мъ ошукавъ, признамъ ся до того.

Тотъ панъ, що знаетъ въ світі гараздъ махліовати.

Пойду ище та знайду, кого ошукати.

https://this-all.io.ua/album784269

Домажир. Медведи, которых спасли от людей

В Украине есть огромная проблема с животными, которые содержатся в ужасных условиях в цирках, частных зоопарках и даже на заправках. В Украине на воле осталось около 200 особей и приблизительно такое же число держат в неволе. В мире проводятся кампании, направленные на защиту медведей от жестокости. Среди самых распространённых методов спасения медведей от нелегальной эксплуатации – создание медвежьих прибежищ. Одним из таких является «Домажир», находящийся неподалёку от Львова.

Медвежье прибежище «Домажир» находится на территории природоохранной зоны Расточье – холмистой кряжи, тянущейся ото Львова до польского Томашова. Здесь проходит водораздел между Балтийским и Черным морями, потому местность богата на уникальную растительность. Место выбрали австрийские зооблагодетели – фонд «Four Paws», и с помощью местной администрации основали реабилитационный центр для медведей, пострадавших от людской деятельности.

Создание убежища

Подобные медвежьи убежища (приюты) есть в США, Канаде, даже в тропических странах, как Малайзия или Индонезия – там в приютах берегут от исчезновения малайских медведей (более известных как sun bear). Медвежий приют – это большой участок леса, окруженный защитной оградой, где медведи, спасённые от ужасных условий, могут проводить остаток жизни в природной среде. Здесь они плавают в бассейнах, поднимаются на деревья и бегают по земле, для многих из них – впервые в жизни.
Идея «Домажира» возникла в 2012 году, а физические очертания приют обрёл в мае 2016, когда началось строительство. Игорь Ныколин, директор реабилитационного центра, вспоминает:

— Первый камень был заложен в помещении рецепции, или «Welcome зоны», как мы её называем. Это стартовая точка для экскурсий, откуда посетители идут наблюдать за нашими воспитанниками. Медведи «Домажира» живут посреди леса – в условиях, которые мы создали приближёнными к настоящим. Животных, которые пребывали в неволе, нельзя восстановить на 100%. Они никогда не вернутся в дикую природу. Украина имеет проблему с содержанием бурого медведя, который занесён в Красную книгу.

Условия проживания

Территория приюта сейчас занимает почти 8 га, на ней размещено 7 вольеров со всей медвежьей инфраструктурой (в том числе игрушками для развития природных навыков или бассейном для купания). По стандартам безопасности фонда «Four Paws» реабилитационный центр ограничен от леса двойным электрозабором. У косолапых нет причин бежать, однако необходимо обезопасить себя от случаев проявления их исследовательской натуры: медведи склонны обходить большие территории в поисках еды, а их лапы приспособлены рыть подкопы. Игорь делится наблюдениями:

— В плане развития медведи очень интеллектуальные животные. Они знают наши голоса, отзываются на них, и, как правило, они очень активные. Особенно в летний период, утром и вечером. Днём медведи могут спать, даже посетителям мы не гарантируем, что они увидят всех. На этой большой территории животные могут легко спрятаться, у них есть свои укромные места. Мы также помогли построить берлоги и надеемся, что медведи будут спать этой зимой.

Сейчас на реабилитации в «Домажире» пребывает 9 животных. Начали заселение в прошлом июле, первым воспитанником стал Потап. Его нашли благодаря активистам, которые сообщили, что возле ресторана в парке есть клетка с медведем. Предыдущий хозяин просто оставил медведя, заведя бизнес в Польше. Скоро в приюте к Потапу присоединились Тайсон, Машутка, Маня и другие косолапые:

Тайсон прибыл из охотничьей станции около Коломыи, а Машутка жила в тесной клетке, её использовали для травли, тренировали собак. Оба медведя были очень худыми, сейчас интересно наблюдать, как они набирают вес.

Все животные, попавшие сюда, не имели надлежащих условий жизни, в том числе, правильного рациона. Но сейчас питаются правильно:
— На 80% рацион вегетарианский, то есть фрукты, овощи, тыквы, яблоки, сливы, персики, апельсины. Очень любят рыбу, мы даём им курятину и не даём много сладкого. Если хлеб, только чёрный. У многих животных здесь есть стоматологические проблемы. Очень надеемся, что этой зимой они пойдут в зимнюю спячку. Раньше они не могли этого делать из-за неполноценного рациона и плохих условий содержания.

Спасение и перспективы медведей

Зоозащитники из «Домажира» следят за ситуацией с медведями по всей Украине. У них есть список из 40 животных, которые сейчас пребывают в неволе и потенциально нуждаются, чтобы их приютили. К сожалению, помочь всем и сразу невозможно. В соответствии со стандартами, медведя нужно содержать на территории не менее половины гектара. В том числе, у животного должна быть своя комната (бокс), куда можно спрятаться при плохих погодных условиях. Для этого нужны инвестиции. В приоритете на заселение в приют – те животные, которые пострадали более всего.

Процесс передачи медведя от собственников в реабилитационный центр начинается с переговоров, когда хозяев убеждают отдать животное под опеку добровольно. В противном случае проблему решают при посредничестве экологических инстанций и суда. Согласно законодательству, только таким образом можно произвести изъятие животного от недобропорядочного хозяина. Игорь рассказывает, что так в приют попала медведица Христина, представительница особенного тянь-шаньского подвида бурых медведей:

— Это очень старая медведица, которую использовали в цирке. Она ездила из города в город, и у неё был свой трюк. Один раз она даже попала на телевидение, в какую-то развлекательную программу. Тогдашний хозяин не хотел лишаться такой выгоды. Он держал Христину в мини-бусе в клетке размерами метр на полтора. Её заставляли участвовать в сомнительных шоу, водили на поводке. Тогда мы столкнулись с серьезным противодействием, пытаясь забрать Христину на содержание. Всё решилось благодаря поддержке активистов.

Далее зоозащитникам из «Домажира» помогают коллеги – приезжает команда профессионалов из берлинского Института зоологии. Игорь обращает внимание на недостаток специалистов по присмотру за дикими животными и делится планами о постройке большого образовательного центра дикой природы.

Для перевозки животное сначала усыпляют транквилизатором и делают ветеринарный осмотр. Используют современное оборудование для ультразвукового исследования, анализа крови, состояния зубов. После этого медведя перемещают в клетку, будят и транспортируют. В первые сутки проходит привыкание к новому месту, и, наконец, медведя выпускают в просторный лесной вольер. Команда приюта внимательно следит за первыми шагами животных в новом, приспособленном для них пространстве.

В реабилитационном центре для медведей животные доживают в гуманных условиях. В среднем, жизнь такого животного длится 30 лет. Воспитанники «Домажира» сейчас в возрасте 5-6 лет – время активности и расцвета сил. Однако на полноценное продолжение рода эти медведи не способны, политика фонда предусматривает стерилизацию. Игорь объясняет:

- Обучение матерями детей в природе происходит на протяжении 2-3 лет, а дальше они уже идут в самостоятельную жизнь. Но наши медведи не смогут воспитать, потому что и сами утратили необходимые для выживания навыки. Ныне падает много желудей – если кинуть их медведю через сетку, он их съест, но сам не подбирает. Это говорит о том, что он зависим от человека.

В будущем «Домажир» планируют расширить на два больших лесных вольера, что поможет спасти ещё 5-6 животных. Игорь говорит, что самостоятельно действовать тяжело:

— Мы не можем решить все проблемы, нужна целостная государственная программа. В последние годы действительно делают что-то в этом направлении – идут изменения в законодательстве с требованиями лучших условий содержание диких животных. Я бы хотел сказать даже добрые слова в сторону Министерства экологии, они осознают проблему и пытаются действовать.

Дикие медведи на территории Украины водятся в Карпатах вблизи румынской границы. Считают, что наибольшую популяцию можно встретить на юг от Рахова. Несколько десятков живут в Сколевских Бескидах. Такая малая численность животных обуславливает необходимость в защите вида.

«Домажир» – не единственный приют в Украине. Неподалеку от озера Синевыр есть «Реабилитационный центр бурого медведя», организованный под эгидой Министерства экологии. Также в национальном парке в Галиче присматривают за несколькими животными, которых перевезли из Херсонской области. В Березовке возле Житомира есть небольшой центр, поддерживаемый фондом «Белая скала». 

Игорь:

- Это хорошо, что мы не единственные, ведь чем больше будет таких приютов, тем больше возможностей решить проблему. Чем больше людей, которые понимают, что в природу нельзя вмешиваться, тем больше шансы на сохранение популяции животных, которые проживают в природных условиях.

К услугам посетителей Медвежий Приют предлагает: экскурсии в лесных вольерах с медведями, сказочные экскурсии с Чугайстром, бесплатный игровой парк для детей, парк «Мале Розточчя», амфитеатр, урок в лесной школе, беседки в лесу с зоной для барбекю, кафе с местной и вегетарианской кухней, сувенирный магазин, проведения мастер-классов.

График работы: вторник - воскресенье: 10: 00-18:00 ч, понедельник - выходной. 

Украинская фирма по производству носков Dodo Socks даже создала коллаборацию с медвежьим убежищем "Домажир". Чтобы помочь и распространить информацию об инициативах, которые помогают спасти медведей, они создали пару носков с жителями убежища.

С каждой проданной пары носков с мишками они жертвуют 10 гривен на создание новых лесных берлог в медвежьем убежище "Домажир".

Посилання на джерела:

https://ukrainer.net/domazhyr/

https://dodosocks.com/shop/domazhyr/ 

https://dyvys.info/2018/10/18/yak-vidvidaty-vidomyj-u-vsij-yevropi-vedmezhyj-prytulok-na-lvivshhyni-foto/ 

Нужен модератор в  раздел "Українські комікси". Пишите. 

Напоминаю ...  читайте правила. Политика  не приветствуется.  Крым это Украина. Мы все вежливые и верим , что мудаков не существует. (Это значит не реагируем на провокации, стараемся не реагировать, очень стараемся.) 

ссылка на гифку

Если комментарий набирает достаточное количество минусиков , то он автоматически отправляется в бан ....