військовий

З Днем прапора Моя Україна!

* Свято було засновано в 2004 році президентом Леонідом Кучмою.

* Першим задокументованим використанням жовтого та синього кольорів був герб Львівської землі.

* Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапору Української Народної Республіки.

* 23 серпня 1991 року, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Цей прапор досі, як реліквія, зберігається під склом у музеї ВРУ.

* 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла закон про Державний прапор України, яким національний прапор затверджувався в якості державного.

* Згідно з популярною інтерпретацією, жовтий колір символізує пшеничні поля, а синій — небо над ними.  Деякі історики говорять про те, що спочатку використовувався жовто-блакитний прапор, проте інші вважають що в часи УНР використовувалися обидва варіанти.

* У 2009 році президент Віктор Ющенко заснував щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

   

1 вересня 1939 року – початок Другої світової війни. Початок найбільшої трагедії і гуманітарної катастрофи в історії людства, початок найстрашнішого злочину проти людяності, за який досі не покарані всі винуватці.

Другу світову війну розв‘язали дві тоталітарні країни* – нацистська Німеччина та комуністичний СРСР. Але в Нюрнберзі на трибуналі 1945-1946 років засудили лише злочинний нацистський режим, а злочинний комуністичний режим залишився непокараним. Історія не пробачає таких помилок. Саме тому людство продовжувало страждати від комуністичного СРСР ще до 1989 року доки не впала Берлінська стіна. Але і після падіння стіни та розвалу СРСР світ знову не засудив злочинний комуністичний режим та не покарав його за розв‘язання Другої світової війни. Це була та ж сама помилка і історія знов не пробачила нам цього. Саме тому людство сьогодні опинилося на порозі нової світової війни, бо Росія намагається відродити СРСР, виправдити комуністичний режим та реалізувати імперські амбіції про світове панування.

Злочини проти людяності не мають терміну давності, тому ніколи не пізно засудити злочинний комуністичний режим та злочинні дії тоталітарного СРСР. Комунізм має бути заборонений у всьому світі, як і нацизм. Людство має це зробити обов‘язково, щоб жити далі у безпеці.

Не забуваймо уроків історії.

*Друга світова війна розпочалася з розподілу Польщі між нацистською Німеччиною та комуністичним СРСР за попередньою злочинною змовою, коли вони підписали Пакт Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 року. Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили між собою Східну Європу. 1 вересня 1939 року спочатку Німеччина, а потім 17 вересня 1939 року СРСР вторглися у Польщу та окупували її. СРСР вступив в Другу світову війну на боці нацистської Німеччини.

Українські землі з перших днів опинилися в епіцентрі бойових дій, тому для українців ця війна почалася саме 1 вересня.

У цей день Німеччина напала на Польщу, а бомбардувальники Люфтваффе бомбили Львів, упродовж першої половини вересня 1939 року – Луцьк, Станіславів, Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий та інші міста.

Серед мільйона польських військових, близько 120 тисяч були українцями. У Вересневій кампанії 1939 року у боях проти нацистів загинуло близько 8000 українців-громадян Польщі.

Водночас у вересні 1939 року загони ОУН підняли повстання в деяких районах Західної України з метою створення незалежної Української держави. Але ці зусилля були придушені після вступу на ці території радянських військ.

Трагедією українського народу на той час була відсутність власної держави, а відтак його розподіл між усіма воюючими сторонами у цьому конфлікті.

Немного о войне. ч.5.1 [ответы на вопросы]

Ещё накидали вопросов. Отвечаю.

> А какие ножи юзаете? Ну и вобще пользуютесь ли каким ХО?

Ну без ножа никак. У меня четыре:
- два типа метательные, но я метать их не умею, держу при себе, потому как они легкие и удобные. Купил по скидке в военторге вместе с колиматором. Использую повсеместно.
- один перочинный ножик, куплен в магазине АТБ ещё хуй знает когда. Взял его с собой из дому, берегу его, ношу в кармане, использую для продуктов питания;
- ну и один армейский нож, хуй его знает чей он, достался от волонтеров. Тяжелый, относительно большой (похож на штык-нож от калаша), но удобный. Использую как топор.
Непосредственно в работе нож никогда не использовал, ведь для этого нужно сначала проебать винтовку

> Как поменялось лично твое отношение к россиянам? К российским военнослужащим? Особенно после увиденного лично. Не думаешь, что эти чувства могут остаться и после окончания войны?

Дебильный вопрос. Честно. Вот как бы ты относился к людям, которые пришли к тебе домой, выебали твою мамку, искалечили малолетнюю сестру, убили батю и спиздили стиралку? Ты наверное подумал бы, что не все они такие уйобки и есть лучик человечности во тьме их деяний, да?

Нет. Только искренняя ненависть и презрение.
Я вот часто во сне вижу расстрелянных детей, которых я впервые увидел в... одном освобожденном, от русни, населенном пункте. Как думаешь, каково это? Есть этому оправдание?

Практически каждый день по мирному населению Украины летят ракеты, они не сами взлетели, их на координату отправили люди, россияне. Ранее прифронтовые города бомбили авиабомбами с самолетов, самолеты взлетали не сами по себе и бомбы скидывались не сами по себе. Везде хладнокровно давали комманду россияне.
Вы скажете, что это все вояки, население тут не при чем?
Что ж плохого сделали мирные люди в например ТРЦ Винницы, Киева или Кривого Рога? За что на их головы упали бомбы?
За что уничтожили Мариуполь? В чем виноваты дети, погибшие на этой войне?

Я не то что думаю, останутся ли эти чувства после войны, я уверен в этом. И я приложу максимум усилий, дабы аналогичные чувства были у моих детей и внуков.

Надеюсь я в полной мере ответил на вопрос

> Как можно заминировать животных, ну в принципе?

Я такой трешак видел в Чернговсой области по весне. И вот в крайние дни в Херсонской. Животных привязывают или закрывают где-то, ну например сарай или погреб, если корова или коза... в домах в шкафах/комодах или диванах котов или собак закрывают. Суть в том дабы животное орало или как-то реагировало на шум и человек рефлекторно пошел его спасать - открыл дверь, поднял диван и т.п.

> Цьом, котику! И передай цьомки другим котикам, до кого дотянешься)

А можна я не буду цьомати цих бородатих мужиків? Вони страшні, піздєц.

> А зачем рядовым солдатам нужны камеры на касках/теле? Что бы потом работу над ошибками проводить или с них прямая трансляция идёт?

Как минимум - статиска. Возвращаясь с задания возникают вопросы - сколько русаков положили? Десять? Сто? А чем докажешь? А какой танк сгорел? А какой БК вы подорвали?
На такие вопросы проще отвечать пересматривая видос, который потом ляжет в архив как подтверждение циферок генштаба.

Уважаемы пидоры, позвольте откланяться, наш уютненький поезд делает "чух-чух" на новое место работы.
До новых встреч :)

Слава Україні!

"А Московські дари суть всі в рогожах, то і народ живучи з ними, доведений буде до вбогості"

 Після підписання Зборівського миру, який утвердив незалежність України, Хмельницький наказав присилати у Чигирин депутатів на Сейм, як колись присилали до Варшави. Туди ж прибули і посли трьох держав - Польщі, Туреччини і Московії, кожен намагався схилити Україну до своєї протекції, і кожен привіз свої дари, для гетьмана, для старшини і для війська. 

Гетьману дарували, наприклад, булаву, всипану діамантами, старшині - дорогі тканини, ну а для війська, наприклад, турецький султан привіз "40 мішків срібних левів".

 Була одна деталь, що потім виявилась важливою. Польські дари були загорнуті в килими, турецькі - в паперові мішки і обмотані шовком, а московські - в мішки з рогожі. 

Почалося обговорення. Гетьман наголосив, що протекція народу необхідна з огляду на відкритість нашої землі і погану її придатність до укріплення. Обрати протекцію гетьман запропонував зборам. Польська протекція була відкинута одразу, бо ще свіжою в пам'яті були звірства поляків, що, власне і спричинили нещодавню війну. (Тому силует польського посла на картині розмитий і віддалений.) 

Турецька протекція не сильно подобалась з огляду на мусульманську віру, дуже схилялось товариство до московської протекції, однак рішуче проти виступила "фракція" молодих козаків на чолі з Іваном Богуном. 

Не втримаюсь від того, щоб не привести їхню аргументацію повністю: «в народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі і що в них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може;і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб в ньому не мати нічого, а лише рабствувати. Самі вельможні та бояри Московські титулуються звичайно рабами Царськими, і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б'ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки, або за їх назвою, крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за недовідомими у світі правами та привласненнями, продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скірше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися Із вогню в полум'я».

Прийшла черга висловити свою думку і духовенству думку якого висловив улюблений в народі проповідник Федір Гурський, який тут таки розкрив і зачитав Євагелію в тому місці де три царі принесли дари новонародженому спасителю, і кожен з дарів мав своє значення. Після того проповідник перевів увагу депутатів у кімнату, яка, власне, і зображена на картині і попросив подивитись, у що ж "вдягнені" дари кожного з царів.

 Мовляв польскі дари загорнуті у килими, тож з'єднавшись з поляками народ матиме килими, а з'єднавшись із турками вдягатиметься у шовки. "А Московські дари суть всі в рогожах, то неминуче і народ, живучи з ними, доведений буде до такої вбогості, що вбереться він в рогожі і під рогожі. І ці висновки суть вірні і перевищують всіх оракулів у світі."

Вражені талановитою промовою і наглядною презентацією, козаки зовсім розгубилися і рішення про вибір протекції так і не було ухвалено.Сергій Гудим

Взято отсюда:

http://mysliwiec.livejournal.com/2535473.html

Слава Україні! Героям Слава! – такое приветствие использует значительная часть украинцев. 

Но как оно возникло и кем было произнесено впервые знаю не многие. 
Надеюсь информация в данном посте будет интересна не только украинцам ^^

В 1900 году в Харькове была очень напряженная политическая обстановка.  В городе действовала РУП (революционная Украинская партия), члены этой партии приветствовали друг друга лозунгом  "Слава Україні!". А в ответ слышат  “По всій землі слава!”.

Историк Юрий Юзич (тут много его работ) пишет о том, что знаменитый украинский предприниматель  Микола Левитский будучи в гостях у основателя РУП Александра Коваленко  непосредственно в городе Харьков, гуляя по городу увидел студента, который пел под свой нос гимн. Пан Микола обратился к этому студенту с приветствием  "Слава Україні!" и в ответ услышал “По всій землі слава!”.

Таким образом уже в 1900 году выражение "Слава Україні!" было известно украинцам.  Кто именно стал автором этого приветствия остается загадкой, но есть люди считающие что тадададдам это был Тарас Шевченко.  Ну куда же без него ^^. 

В своем стихе «До Основ’яненка» (1840, у варіанті 1860 року) Шевченко писал:

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Я не считаю, что именно он стал автором этого лозунга. Но факт остается фактом уже в его время "Слава Україні!" существовала и использовалось в речи.

Во время революции 17 года в Киеве и Петрограде происходили украинские демонстрации на которых звучал этот лозунг. И именно благодаря харьковским национал-патриотическим организациям и студентам  "Слава Україні!"  закрепилось в литературе, газетах, общественной жизни и в сердцах миллионов украинцев. 
В марте 17 года в Киеве только началась революция, но в регионах уже тогда на  “Хай живе автономія України!”  можно было услышать в ответ “Слава! Слава Україні!”.

газета “Нова рада”  15 марта 1917 року в с. Діївка (теперь это часть г. Днепр)

В вот вам Иркутск, совсем не Украина даже на тот момент ^^, демонстрация местных работников. С флагами Украины, и транспарантами на которых были надписи “Хай живе вільна Україна!”  и  “Хай живе автономія України! Слава Україні! Слава всім націям!”. Все это по свидетельствам  современников. 

Из воспоменаний генералла Михайла Володимировича Омеляновича-Павленка:

Трагічно роз’єднані і одірвані одна від другої братні українські армії після півроку важкої розлуки і тяжких військових подій знов будуть звільняти необ’яті простори Рідного Краю від жорстокого ворога, — повідомляв полковник О. Удовиченко М. Омеляновичу-Павленку 6 травня 1920 року. — В сей день в усіх частинах дорученої мені дивізії панує нечувана в світі радість, — радість воскреслого з мертвих Українського Народу. Повсюди лунає гучний козацький поклик: «Слава Україні і Головному отаману Петлюрі!» «Слава отаману Омеляновичу-Павленко, усій старшині і козацтву славної Дієвої армії!» Знов воскресла Україна і вже ніколи не вмре, не загине!..

В его  приказе как  генерала армии УНР от 19 квітня 1920 року Ч. 18 ведется речь о следующим: 

Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: «Слава Україні».

Село має звичайний мирний вигляд, але група парубків, що йшла по вулиці, і співаючи «Серед степу на просторі» — озброєна. У всіх рушниці, у декого шаблі і револьвери, у одного шабля старовинна, оправлена в срібло.
Під’їжджаю до них:

— Добридень хлопці!

— Слава Україні! — відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість «Здоров» вітатися «Слава Україні», а відповідається — «Україні слава».

Есть еще много свидетельств упоминаний этого лозунга в книгах (тут детальней).

Лозунг родился в Харькове. Прогремел на всю Украину с Киева. Сохранился благодаря усилиям галичан и волынян во Львове и Ровном. Но Степан Бандера не есть отцом цього гасла.  И я уже молчу про отсылки к нацистской германии. 

Нужны ли нам посты с тегом политика?

Если нужны то в каком качестве? Ну не будем мы же тут устраивать разборки между порохоботами и еще какими то там ботами :/

Троха історії про Хуст, Карпатську Україну і низка історичних фото.

15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України

Що теє було Карпатська Україна?

Хоча Карпатська Україна існувала менше доби, невелике провінційне містечко вмить стало відомим на увесь світ та зуміло капіталізувати цю короткочасну славу у певний статус – Хуст і досі є об'єктом уваги істориків, публіцистів, журналістів чи й просто пересічних туристів.

Хуст колись володів високим статусом – поселення було  коронним містом Угорського королівства. Але втратило своє стратегічне значення 1766 року — після влучення блискавки у порохову вежу Хустського замку.

Фортеця, що протягом століть була центром місцевого життя, перетворилась на руїни, а темп розвитку міста значно уповільнився.

Життя в Хусті дещо пожвавили регулярні ярмарки. А наприкінці ХІХ століття тут з'явилася залізниця.

Так розмірено містечко жило до кінця Першої світової війни.

У 1919 році, після Тріанону, Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословацької республіки.

В результаті поділу комітату Марамарош між Чехословаччиною та Румунією, адміністративним центром його чехословацької частини став саме Хуст. Завдяки цим подіям місто отримало новий імпульс для розвитку.

Будувались нові житлові та адміністративні будинки, медичні та освітні заклади, крамниці, казарми для військових, промислові підприємства та склади.

Місто отримало сучасні мережі водопостачання, каналізації та електромережі.

На початку 1920-их років Підкарпатська Русь була найвідсталішим регіоном Чехословаччини, і центральна влада республіки спрямовувала величезні ресурси на розвиток краю.

Старше покоління закарпатців у своїх споминах називає міжвоєнний період "золотою добою".

Втілювала містобудівну концепцію Хуста ціла плеяда блискучих чеських архітекторів – Їндржіх Фрейвальд, Ярослав Бом, Ярослав Фраґнер, Мілан Бабушка, кожен з яких спроектував одну або кілька будівель для міста.

За короткий проміжок часу Хуст перетворився на справжнє європейське містечко з модерною забудовою та сучасними комунікаціями.

Одна з фото  колекцій міститься в архіві Українського наукового інституту Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute).

 Під час роботи в цьому архіві мені вдалося віднайти унікальну підбірку фотографій 1939 року, які висвітлюють історію Карпатської України.

Реконструкція. Колона озброєних січовиків. Квітень 1939 р. Словаччина

еконструкція. Січовик на бойовій позиції з легким кулеметом VZ-26/30. Квітень 1939 р. Словаччина

учасники реконструкції з кінокамерою

Члени Карпатської Січі в строю. Другий зліва Олександр Блестів («Гайдамака»). Лютий-перша половина березня 1939 р. Хуст

Закарпатські діти у школі села Богдан (1937 рік). Фото з журналу Life

Федір Коріятович - один із братів Коріятовичів, онуків литовського князя Гедиміна, які після вигнання ординців із Правобережної України у XIV сторіччі князювали на Поділлі. Після конфлікту з литовським князем Вітовтом Федір емігрує на Закарпаття, розбудовує замок у Мукачеві і, за легендою, приводить з собою 40 тисяч українців із Поділля. Ця листівка є українським пропагандистським матеріалом весни 1939 року, вважають на форумі reibert.info:

 Видання Карпатської України "Нова Свобода". 4 грудня 1938 року

Лютий 1939 року. Агітаційна бригада Українського національного об'єднання

 "Урядовий вісник" - офіційний орган Президії уряду Карпатської України.

Сурсы с полной инфой:

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2017/03/13/149615/

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/

http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/03/15/117613/

https://twitter.com/pan_zugzwang/status/841772115233779713

искусственный остров Майский

Первоначальное название - остров Николаевской Приморской батареи на Очаковском (в некоторых документах Кинбурнском) рейде Днепровско-Бугского лимана, или коротко - остров Батарейный. 1 мая 1920 остров переименовали в Первомайский. Местные жители называют остров Майским. Еще одно название - остров Самуила Кошки.

Расположен в 3,5 км от Очакова в устье лимана. Длина острова около 1400 м, площадь - 7,3 га.

По одной из версий, идея насыпать в устье Днепро-Бугского лимана остров-батарею принадлежала генералиссимусу Александру Суворову и российской императрице Екатерине II.

Историческим фактом является то, что 17 августа 1874 проект строительства на острове артиллерийской батареи, разработанный известным фортификатором инженер-генералом Эдуардом Тотлебеном, был утвержден военным министром графом Милютиным.

Большинство историков сходятся на том, что остров строился постепенно и обязан своим появлением Очаковской банке - дрейфующей отмели на входе в лиман - эпизодические работы по углублению судоходного фарватера в середине XIX века стабилизировали подводные течения. Проект Тотлебена предусматривал укрепление острова и строительство на нем артиллерийской батареи. В дно забили в три линии шпунтовые сваи, пространство между ними засыпали камнями, песком, глиной, образовав основу конструкции. Песок и глина завозились из Очакова и Кинбурнской косы, каменные глыбы для защитного мола - из разрушенной Кинбурнской крепости. Для швартовки кораблей построили гавань, а на острове - пороховые погреба и склады.

Сначала гарнизон острова составлял 8 орудий с прислугой. Пороховые погреба острова были надежными магазинами, в которых пополняли боезапас линейные корабли и военные фрегаты - в период Русско-турецкой войны 1828-1829 годов за островом уже закрепился статус блок-порта - промежуточного опорного пункта, где проводился мелкий ремонт оснастки парусных судов, добирались запасы воды, продовольствия и пороха. Впоследствии был увеличен гарнизон, появился лазарет и стационарный лоцманский пункт.

Вид на острів з Кінбурнської коси 

Но только в результате Крымской войны 1853-1856 гг. блок-порт на Батарейном получил свой современный вид. По проекту Тотлебена остров был значительно укреплен, а на его территории построены укрепления 22-й береговой казематной батареи - построены минные погреба и механические элеваторы для подъема и опускания снарядов. К 1881 году остров уже имел причал, склады, 40 казематов и даже железнодорожную ветку.

Построенные военными инженерами Борисовым и Паукером укрепления казематной батареи имели 12 круговых и 6 подъемных 203-мм орудий, которые после выстрела опускались в шахту и были недоступны для ответного удара. На молу были установлены мортиры. Строительство острова закончено в декабре 1880 года.

С этим островом связано также имя лейтенанта Шмидта. После ареста 15 ноября 1905 он был конвоируемый из Севастополя в Очаков, а затем на остров Артиллерийской батареи, где его держали в одном из казематов до 6 марта 1906 года. Отсюда Шмидта перевезли на остров Березань, где расстреляли.

В период Гражданской войны батарея была серьезно разграблена и в конце концов ее восстановление в полном объеме было признано нецелесообразным. На острове были размещены 22-я артиллерийская и 85-й зенитной батареи Очаковского укрепленного сектора береговой обороны Одесской военно-морской базы. С началом немецко-советской войны гарнизон острова обеспечивал проход морских транспортов с военной техникой и эвакуированными из Николаева и Херсона. Даже после захвата Очакова гарнизон острова держался еще полгода.

Солдаты и офицеры, которых направляли на Майский из специализированных военных училищ в Одессе и Ленинграде, жили в старинных артиллерийских казематах. 

На Майском спецназовца учили быть топографом, водолазом, парашютистом, подрывником, водителем, пулеметчиком, снайпером, гидроакустиком и др. Они изучали турецкий как язык ближайшего потенциального военного противника, а на досуге разрисовывали серые стены тематическими рисунками.

Сохранились эти граффити и поныне:

Уровень секретности Майского был такой, что о нем не знали даже родные военных, там служили. Почему? Потому что боялись американских спецслужб.

По легенде, боевые пловцы служили "на спасательной станции между морем и лиманом", а когда мимо острова проплывали иностранные суда, военные в форме спасателей брались подметать пирс. 

По словам Дмитрия Чаленко, который служил на Майском, одно из подразделений специализировался на работе с портативными ядерными зарядами, которые хранились на острове. В случае войны их нужно было доставить на территорию противника. 

С 1961 по 1991 годы на острове дислоцировалась бригада спецназа ВМФ СССР, а с 1991 по 2004 годы - 73-й центр СПО ВМС Украины. 

С провозглашением независимости подразделение Майского вошел в состав Военно-морских сил Украины: "морские котики" одни из первых на Черноморском флоте СССР присягнули на верность Украине. 

Бывший командир части Анатолий Карпенко вспоминает, как его подразделение покидал "советскую гавань": "Вызвал меня командующий и говорит: вы нанесли удар в спину всему Черноморскому флоту. Я в ответ: спецназ всегда наносит удар в спину", - вспоминал капитан 1-го ранга Карпенко в разговоре с журналистами.

Почти тысяча военных в полном составе с техникой, вооружением и секретной документацией стали тогда опорой флота Украины.

11 октября 2003 во время празднования 50-летнего юбилея воинской части А-1594 на острове был торжественно открыт памятник водолазам-разведчикам, выполненный с использованием натурального снаряжение по эскизам капитан-лейтенанта Кушнаренко. На острове также есть уникальный памятник экипажа броненосца «Потемкин» с элементами фок-мачты легендарного корабля, а также памятник артиллеристам 7-й, 15-й, 22-й, 84-й и 85-й батарей Очаковского укрепсектора (1941-1945 гг.).

В 2004 году, во времена президента Леонида Кучмы, военное руководство Украины приняло решение передислоцировать "морских котиков" на сушу - в Очаков. Один из основных мотивов - "Украина же мирное государство, на нас никто не нападет". Хотя годом ранее произошел кризис, связанный с претензиями РФ на остров Тузла в Керченском проливе.

В декабре 2005 года недвижимость острова выставили на продажу. Информация об этом содержалась в объявлении госпредприятия "Укроборонсервис", опубликованном в малотиражной "Южной региональной газете". Такой тогда начался период в армии - когда все продавалось.

"Укроборонсервис" объявил конкурс по реализации 28 объектов недвижимости на острове Первомайский. Начальная цена - 9684 058,73 грн, говорилось в сообщении. В Министерстве обороны Украины тогда подтвердили факт продажи недвижимого имущества воинской части, которая ранее располагалась на острове.

Ходили слухи, что остров хочет приобрести дочь одного из президентов Украины, говорили, что здесь хотят обустроить яхт-клуб и тому подобное. Впрочем, дальше слухов дело продажи Майского не пошло.

После начала российского вооруженного вторжения в Украину в 2014 году и начала боевых действий на востоке Украины, безальтернативный курс Украины на НАТО и создание в ВСУ отдельного рода Сил специальных операций продиктовали перспективные планы насчет заброшенного военного объекта.

С созданием в Украине по образцу НАТО Сил специальных операций появилась потребность в качественной подготовке воинов-спецназовцев и развития военно-морской составляющей ССО. В частности - в подготовке морских разведчиков. Поэтому Первомайский снова начали задействовать для подготовки "морских котиков". Теперь остров Майский снова стал пунктом базирования 73-го морского центра специального назначения ССО.

Здесь развеваются сине-желтый государственный флаг и серое знамя Сил спецопераций с вовкулакой и лозунгом "Иду на вы!", а на шевронах - морской конек. 

Гражданским на остров - нельзя. Лица и имена спецназовцев - засекречены. 

Знания и умения, полученные на «острове, который ожил", военные специального назначения используют и в районе проведения операции Объединенных сил. Но все их боевые вылазки в ООС - под грифами секретности. 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_(%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2)