картинки з дівчатами

Тюремні сонети 

Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвіте бездушність, наче плісень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!»
Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»

Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
Лиш, мов упир, із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.

Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
Свобідний дух або тікати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі.
---
45. «Тюрмо народів, обручем сталеним…»

Тюрмо народів, обручем сталеним
Ти обціпила їх живі сустави
Й держиш – не для пожитку, не для слави,
А лиш для жиру клевретам мерзенним.

Отак пастух попута коні в полі
Через ногу; здаєсь, три ноги вільні,
А йти вони, ні бігти не зусильні –
То ржуть, гризуться спільники неволі.

Отак і ти попутала народи.
Всім давши зверхні вигляди свободи,
Щоб одні одних гризли і душили.

І хоч всі дружно рвуться з твого круга,
Та в різні боки шарпають друг друга.
Сей колот – джерело твоєї сили.

Іван Франко
4 жовтня 1889

Группа MniShek продолжает возрождать музыкальные традиции и записала современную версию украинской народной песни "Ой, Мороз, Мороз", которую многие ошибочно считают достоянием российской культуры.

Песня "Ой, Мороз, Мороз" была известна в Винницкой области еще в начале 1900-х годов. В то время как в России она "ушла в люди" только в 1954-м.

Текст пісні “Ой, Мороз, Мороз”:

Ой мороз, мороз,
Ще й зима буде,
Прошу я тебе –
Не зморозь мене!
Прошу я тебе –
Не зморозь мене!
Ой не так мене,
Як мого мужа,
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Кожуха нема
Й чобіток нема,
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Сиджу за столом,
Та й пишу пером,
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом

В саду осіннім айстри білі

Схилили голови в журбі...

В моєму серці гаснуть сили: 

 Чужою стала я тобі... 

 Мені сімнадцятий минало

Весною, як сади цвіли,

Я про кохання ще й не знала, 

Ми тихо з сестрами жили... 

Як я садила айстри білі,

То ти поміг мені полить...

З тих пір я мрію про кохання, 

З тих пір душа моя болить... 

 Як ти проходив мимо двору,

Я задивилась на твій стан,

Стояла довго під вербою, 

 Поки вечірній спав туман... 

Коли умру я від кохання,

То поховайте серед трав,

А ти, зірвавши айстру білу, 

 Згадаєш, хто тебе кохав...

current mood

Я, коли хтось починає говорити зі мною російською:

Мілітарні валентинки від Експертний Корпус

О павлиньих перьях в венках

Многих удивляет павлиньи перья в украинских венках, мол "в Украине павлины не водятся". Но мало кто задумывается над тем, что многие вещи, которые принято считать традиционно украинским, привозились из-за границы, например, австрийские и японские шерстяные платки, жаккардовые ленты и коралловые бусы. В Центральной и на Западной Украине украшали и венки, и мужские головные уборы. Часто использовали перья уток, петухов и других местных птиц. Павлиньи перья особенно ценились. Состоятельные семьи могли себе позволить завести павлина в хозяйстве, перья шло на венки дочерей, остатки распродавались.

 Вот отрывок из "Кайдашевой семьи" (1878) Нечуя-Левицкого:

"В недiлю вранцi перед службою Мотря Довбишiвна прибиралась до церкви. Вона принесла з хижки зав'язанi в хустцi квiти та стрiчки i розсипала їх по столi, застеленому бiлою скатертю; принесла й поставила на лавi червонi сап'янцi. Довбишiвна сiла на круглому дзигликовi коло стола, а подруга-сусiда надiла Мотрi на голову кибалку, вирiзану з товстого паперу, схожу на вiнок. Всю кибалку кругом i всi коси вона обтикала квiтками з червоних, зелених, синiх i жовтих вузеньких стьожок. За вуха вона позатикала пучки дрiбненького барвiнку, качуринi кучерi та павинi пера i потiм розстелила по спинi двадцять довгих кiнцiв стрiчок до самого пояса. Павине пiр'я блищало й миготiло, а золотий пружок парчi на чорних косах сяв i надавав краси тонким чорним бровам та блискучим очам".

Картина художника П. І. Холодного «Казка про дівчину і паву» 1916 р.

На Слобожанщине на голову невесты завязывали шелковую ленту, на которую накладывали свадебный венок из искусственных цветов, в который вставляли перо павлина. На картинке наряд молодых из Старобельского уезда Харьковской губернии (Старобельский р-н Луганской обл.)

В фонде Новоайдарского краеведческого музея (Луганская обл.) чудом попал в музей один из самых интересных экспонатов - женский головной убор с перьями павлинов. (нижнее фото) Его спасли соседи бывшей владелицы. Они увидели, как после смерти тети племянник жег старые вещи, среди которых была и традиционная одежда, и уговорили отдать им пару свертков, в одном из которых был этот головной убор.

Такое украшение было визитной карточкой Новоайдара. Павлинов разводили в соседнем селе Спеваковка, и когда девушки были на выданье, им заказывали так называемые "шведки", в которых пришивали павлиньи перья.

Айдарские девушки одевали красные шапочки, а на них платки, а потом крепят еще такие "шведки" с павлиньим пером - прямо как веер. 

"Перья использовали для головных уборов девушек, которые были на выданье. Например, свадебные головные уборы Полтавщины делали из шерстяных шариков и добавляли павлиньи перья, ведь пава является одним из свадебных символов.

Традиция использования павлиньих перья очень древняя: еще с дохристианских времен богиня Лада в виде большой птицы с золотым женским лицом вишивалась и на полотенцах, и на рубашках ", - комментирует Юрий Мельничук, заместитель директора Украинского Института Истории моды.

Королівський середньовічний замок Нялаб – є одним з найцікавіших в історичному плані замків на території Закарпаття. Розташований замок в селі Королево, неподалік від річки Тиса.

Замок стоїть на високому пагорбі, утворюючи дві плоских тераси. До нас дожили тільки фрагменти стін замку, а колись це було великою грізною спорудою. Замок був побудований у формі квадрата на верхній терасі. Всередині замкового дворика збереглися залишки колодязя. З північно-західного боку назовні випирає вежа круглої форми. З південного -сходу спокій замку охороняє велика вежа.

Королівський замок був побудований угорським королем Іштваном 5, що любив постріляти зубрів в цій місцевості. Вірніше спочатку це був просто мисливський будиночок, або будинок короля. А потім в ХІІ столітті, коли на Русь прийшли татари, на місці мисливського будиночка з’явилося військове укріплення, король подарував його одному з придворних за участь у військових походах.

В ХIV столітті замок осадили війська короля Карла Роберта. Замок був узятий, і відновлений, оскільки при облозі він значно постраждав. В кінці ХIV століття вже інший король – Сигізмунд, завітав Королівський замок Нялаб барону Перені.
В XVII столітті на територію Закарпаття увійшли австрійські війська, що розмістилися в замку Перені. Після скарг на розташування військ від господарів, рішенням ради Королівський замок Нялаб був зруйнований.