козак косплей

Запорізький художник-ілюстратор Михайло Дяченко презентував свою серію ілюстрацій під назвою "Хрещення у вогні", де показуються образи українських героїв з різних епох.

Серед ілюстрацій - київський князь, козак, повстанець УПА, дівчина з Майдану, хлопець з барикад, "кіборг" з Донецького аеропорту та інші.

Слід зазначити, що Михайло навчається в Харківській академії мистецтв, і своїми малюнками хотів передати незламний український дух, який відображений в героях різних епох, оскільки кожен з них боровся за українську незалежність.

Ребят , ребят !!!
Пока еще не закончились рабочие дни, нам предлагают выбрать новое название старому напитку "Коньяк".
Изменить названия требует Франция и раз уж пошла такая пляска, то пора бы жить по европейским законам...

До голосування запропоновано 32 варіанти назви. Серед них, наприклад, такі:

- «гайстер» – одна з назв лелеки, яка асоціюється з відомим молдовським бренді «Белый аист»;

- «каннук» – назва, утворена з перших літер слів «кращий алкогольний національний напій українських коньячистів» – за звучанням близьке до слова «коньяк»;

- «брунат» – асоціація з кольором напою;

- «бурштин», або «бурштинок», «бурштиняк» – асоціація з кольором напою та зі схожими передумовами постання: дерево, сонце, тривалий час;

- «укрньяк» або «украньяк» та інші.

 Грогон и Грокур (ВТФ)

Помочь Украине затвердить новое название коньяка можно тут . ТУТ

Український павільйон на Всесвітній виставці в Чикаго, 1933

На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них— павільйон «Україна».

Попри протести СРСР, Україна, якої тоді не було на карті як окремої держави світу, отримала свій павільйон. Кошти зібрали спільнокоштом, висилали українці з цілого світу. Павільйон відвідали 1 800 000 людей.

Павільйон “Україна”, який яскраво вирізнявся серед інших павільйонів - був єдиний, який не спонсорував уряд (адже України не існувало). До слова, сусіди українців - поляки - тоді не змогли організувати свій павільйон через економічну кризу.
Для української діаспори цей період був ще важчим - крім Великої депресії, в Україні лютував Голодомор і діаспора намагалася всіма засобами допомогти своїм співвітчизникам.

Йшлося про шалену на той час суму – понад 20 тисяч доларів лише на будівництво, і це під час Великої Депресії, коли зарплатня людей не перевищувала кількадесят центів!

Для збору коштів українська громада Чикаґо поширила світом таке оголошення:
“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю! Усі цивілізації світу проявляють себе. Український нарід мусить показати свою національну жит­тєздатність. Це він може осягнути тоді, коли візьме участь у Всесвітній виставці. Ми хоть без власної держави, але американці трактують нас як державницький народ. Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не долучилися до цієї події".

Люди висилали, хто скільки міг по долару і кільканадцять центів, але гроші зібрали.

Наперекір обставинам, в тому числі і протестам Москви, українці Чикаго зробили все можливе і неможливе, щоб використати виставку для представлення України та щоб нагадати цілому світові про існування українського народу, його історію та культуру.
Всесвітня виставка була чудовою нагодою для цього - український павільйон відвідали 1 800 000 людей. Вхід коштував п’ятдесят центів, але у вишиванці можна було зайти безкоштовно.

«Замало показати шаровари і малюнки на зразок "Козак коня напував". Зі всього світу приїдуть люди мистецтва, і для них павільйон мусить щось дати,» – каже редактор діаспорного часопису "Свобода" Лука Мишуга.

У павільйоні були зали, присвячені українській історії та культурі, відбувалися концерти, вечорниці, із неймовірним успіхом там виступили національний хор і танцювальні колективи. Також можна було відвідати персональну виставку скульптора Олександра Архипенка. Автора ідеї рухомих білбордів.

Під час Всесвітньої виставки в Чикаго також відбувся світовий конкурс краси накшталт сучасного конкурсу “Міс світу”, а перемогла на ньому українка – Марія Любас.

Історію про цей - без перебільшення - подвиг закордонних українці варто пам’ятати і поширювати. Особливо в наші часи.