маленькя девочка голая

Самый большой в Украине бутерброд

Скрябін (не опублікована пісня).

Виктор Цой погиб с неопубликованной и незавершённой песней, которая заканчивается словами  ". . . завтра будет война".
Андрей Кузьменко погиб завершивши песню про действующую войну на востоке Украины, но не успев ее опубликовать. . .

Не превышайте скорость и следуйте правилам езды, лучше опоздать, чем эмоциональный момент получение счета вашими родственниками на похороны услуги.

Автомобильные аварии забрали жизней больше, тем личинки поедающие ваш мозг, пока вы спите. . .

Які міста України може затопити через зміну клімату до 2100 року

До 2100 року можуть бути затоплені частково 34 українські міста, а повністю – 62 села, 660 екологічно небезпечних об’єктів, 200 тисяч га сільськогосподарських земель та 98 об’єктів природно-заповідного фонду. Крім цього, 75 тисяч людей ризикують стати кліматичними переселенцями. 

Такі результати дослідження Екодії та науковців – “Вплив підняття рівня моря на прибережні зони внаслідок зміни клімату”. Мета проекту – привернути увагу до наслідків зміни клімату в Україні, стимулювати уряд і міста протидіяти кліматичним змінам та водночас адаптуватися до нових реалій сьогодення. Моделювання зон затоплення здійснене для 2100 року – за умови збереження сучасних темпів зростання викидів CO2.

Результати дослідження та інтерактивна мапа демонструють, які населені пункти, будівлі, дороги, екологічно небезпечні об’єкти та частини природно-заповідного фонду можуть бути затоплені Чорним та Азовським морем до кінця століття.

Детальні знахідки нижче:

2. 6 містечок та 62 села можуть бути повністю затоплені, зокрема: Гола Пристань, Затока, Лазурне;

3. 75 тисяч людей ризикують стати кліматичними переселенцями, адже їхні домівки можуть опинитися в зоні затоплення;

4. 660 екологічно небезпечних об’єктів можуть опинитись у прогнозованій зоні затоплення. Зокрема: 13 сміттєзвалищ і 36 очисних споруд, меткомбінат “Азовсталь” в Маріуполі та ставки-відстійники кримського заводу “Титан” поблизу Армянська;

5. Може затопити 200 тисяч га сільськогосподарських земель, 10 тисяч га виробничих територій, а також 1917 будівель комерційного та виробничого призначення;

6. Підняття рівня моря може спричинити затоплення 98 об’єктів природно-заповідного фонду. Зокрема: частину територій Чорноморського та Дунайського біосферних заповідників;

7. У прогнозованій зоні затоплення можуть опинитись об’єкти історико-культурної спадщини. Зокрема: археологічна пам’ятка “Херсонес Таврійський”, заснований понад дві тисячі років тому, а наразі внесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Соф’я Садогурська, кампейнерка з кліматичної політики ГО Екодія, стверджує, що зміна клімату та, як наслідок, підняття рівня моря – проблеми, які вже зараз вимагають активних дій на міжнародному, національному та локальному рівнях.

“Паризька угода, яку Україна ратифікувала 2016 року, говорить про два взаємодоповнюючих напрямки боротьби із глобальним потеплінням: послаблення зміни клімату і адаптацію до кліматичних змін. Україна має поставити ціль зі скорочення викидів парникових газів, прийняти на національному рівні політику переходу енергетичного сектору на 100% відновлюваних джерел енергії до 2050 року та вже зараз почати впроваджувати заходи з адаптації до зміни клімату як на державному, так і на локальному рівнях.  Лише так можна зробити наслідки зміни клімату не такими трагічними для людей”, – розповідає Садогурська.

Незначне, на перший погляд, глобальне потепління вже призводить до серйозних проблем: зменшується площа льодовиків, підвищується рівень моря, почастішали сильні шторми, торнадо, повені та посухи. За даними міжнародних експертів, з 1901 по 2010 роки середній глобальний рівень моря вже підвищився майже на 20 см і темпи зростання лише прискорюються. Підняття рівня Світового океану несе загрозу, насамперед, прибережним територіям багатьох країн світу.

Інтерактивна карта доступна за посиланням: ecoaction.org.ua/projects/sealevel/index.html

У нас возникло маленькое  недопонимание, вследствие чего нам был повышен порог выхода на главную до 72. 

Мы решили пересмотреть правила фендома, поэтому сделали вот этот пост   и поскольку разрыв не очень велик я приняла решение оставить все как есть. То есть наш фендом по прежнему свободен от политики , но есть нюансы. 

Правила фендома 

Правила. Ви повинні:
- Поважати Україну як державу;

- Поважати учасників товариства;
- Поважати інформаційний контент;

Правила. Вы должны:

- Уважать Украину как государство;
- Уважать учасников сообщества;
- Уважать информационный контент;

Заборонено:

- Приниження гідності української нації;
- Зневага до України й української мови;
- тег політика , але є виключення. Виключення буду до розсуду модераторів;

Запрещено:

- Унижение достоинства украинской нации;

- Неуважение к Украине и украинскому языку;

- тег политика, но есть исключения. Исключения будут на усмотрение модераторов;

Виключення до тега полiтика:

- Пости стосуються спірних моментів історії, а саме голодомору, УПА  той що. Дозволені такі пости тільки в подтег 

історія України.

Исключение к тегу политика:

- Посты касающиеся спорных моментов истории, а именно голодомора, УПА и других аспектов истории. Разрешены такие посты только в подтег История Украины

З дописів з таґом #Острый Перец, #Сало с №востямита#Филиал Наступанаш милий таґ «Моя Україна» знімається автоматично. Звичайно, є виключення. Туалетнополітичний гумор не є виключенням. 

С постов с тегом #Острый Перец, #Сало с №востямии #Филиал Наступа наш милый тег «Моя Україна» снимается автоматически. Естественно, есть исключения. Туалетнополитический юмор не входит в исключения.

да да это тожеhttp://ua.reactor.cc/post/3622221

Все что касается выборов, войны, украинский взаимоотношений с Россией, шуток на эти темы... все является политикой и запрещено.
Но мы по прежнему можем наслаждаться няшами в форме, историей Украины, Поздравлениями с национальными праздниками, новостями не вязаными с политикой. 
И не забываем правило если что то кажется политикой или кажется что тут намек на политику лучше поставить теги Украина и Политика вместо #Моя Украина. 
Все и вся будут караться баном.

пы.сы. У нас новый модератор, поскольку мы пятеро совсем не справляемся )

Оселедець, чуб, чуприна - символизм прически запорожских козаков

Отважный, смелый, готовый в любой момент умереть за свою землю - вот, что символизирует старинная мужская прическа - длинная прядь волос на бритой голове.

Длинная прядь волос на бритой голове козака "оселедцем" стали называть сравнительно недавно, ведь храбрый чуб на голове запорожца таким "рыбным" названием можно было разве что оскорбить или даже обидеть. Название "оселедець" возникло в 20-м веке, значительно позже, чем такая прическа появилась на головах воинов. А "оселедцем" ее назвали советские писатели. Современные козаки на такое название не обижаются, наоборот - шутят.

Сохранилась интересная заметка, которая подробно рассказывает о древнем обычае украинцев носить волосы. Она была опубликована в "Записках Научного общества имени Тараса Шевченко" около ста лет назад.

“Майже всі наші малярі, малюючи низових лицарів запорожців, не знають, як треба малювати їхні чуприни. Так, наприклад, на рисунку маляра Васильківського, виданого на премію російською часописсю “Нива”, намальовано запорожця так, що чуб і чуприна у його вийшли змішаними: поверх звичайного чуба, розчісаного на всі боки, лежить від середини голови, осібне пасмо волосся — чуприна. Запорожці Рєпіна, що пишуть султанові листа, мають чуприни серед голови, як буває це у китайців. У театрах при гримуванні чуприни чіпляють насеред голови. Все це розминається з правдою…” 

Прежде всего, чуб и чуприна - не одно и то же, как некоторые думают, а совсем два разных типа прически. 

Чуб подстригался так: надо лбом, на висках и на затылке волосы брились или стриглись налысо, и только по середине головы оставляли на ладонь широкую, круглую прядь длинных волос. Ее расчесывали по сторонам и подстригали кругом - над лбом, а ниже на затылке.

Таким образом бритые места прикрывались волосами и казалось, что голова вся в волосах; только когда чуб закатывался ветром, то лысую голову было видно, и от того лицо мужчины делалось воинственным. Волосы носили господа, городовые козаки и посполитые; только господа подстригали его выше, на польский лад.

князь Єжи Оссолінський 

Совсем иначе стриглась чуприна. Вся голова брилась или стриглась наголо, над самим же лбом оставляли круглую прядь волос пальцев в три ширины. Волосы то время отрастали в длинную косу, которую можно было причесать на левый бок, или обвести вокруг головы и замотать за левое ухо, или просто довести до него и замотать. Но чаще коса была не очень длинная, только спускалась на ухо, и конец ее болтался на плече.

Маленьким мальчикам чуприну стригли на уровне с бровями, чтобы не лезла в глаза. В старших голова не всегда была идеально выбрита, зарастала небольшими волосами и так оставалась подолгу. Особенно так было у стариков, которые не любили наряжаться. Чуприны носили запорожские козаки, те люди, которые имели какие-то отношения с ними, такие как чумаки, и те крестьяне, которые жили близко к Запорожью.

Оказывается, не всем и на Запорожской Сечи разрешалось носить чуприну, которая была своеобразным отличием рыцарского сословия. Чуприны запрещалось носить джурам, крестьянам-беглецам, неопытным воинам, лжецам, трусам, ворам и обманщикам. Лишить чуприны козака считалось величайшим позором.

О чрезвычайно высоком статусе этой прически у запорожцев свидетельствует и строго регламентированный способ ношения чуприны, закрученной именно за левое ухо. "Чуприну непременно носили за левым ухом, как все отличия и награды, - объяснял бывший запорожец Антон Головатый великому князю Константину Павловичу, - саблю, шпагу, ордена и др. носят слева, то и чуприну, как знак упорного и отважного козака, следует также носить слева".

В Украине существовал даже специальный термин "чуприндир" - храбрый, как запорожец, который носит чуприну на голове. У поляков же военная прическа совсем другая - очень высоко подстриженные волосы кругом на голове - оно больше напоминает прическу наших крестьян.

Запорожець на етюді Рєпіна до картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» 

Но советским ученым вникать во все эти тонкости власть "не рекомендовала". После уничтожения Сечи московские оккупанты силой брили шевелюры всем козакам, а непокорных казнили. Даже когда в 1788 году было образовано Черноморское войско, некоторые помещики у козаков отрезали на голове чуприны и этим лишали козацкой чести, которой они дорожили и в крепостном звании, признавая себя не крепостными, а козаками.

Несмотря на все запреты еще до 70-х годов XX века в некоторых украинских деревнях мужчины брили головы и оставляли небольшой чупер как признак своего козацкого происхождения.

Все эти факты убедительно свидетельствуют: козаки - продолжение давней военной формации воинов-кшатриев. Во времена Киевской Руси она была как боярско-рыцарское сословие, которое выполняло функции пограничной стражи.

Ведь даже польские власти в официальных документах всегда обращалась к козакам не иначе как "пани-лицарі".

Не случайно на народных картинах "Козак-Мамай", рядом с ним на дубе, который символизирует "Дерево Жизни", непременно изображался родовой рыцарский герб. То есть, даже народные мастера идентифицировали козачество именно с сословием рыцарей. Могилы козаков отличались от могил людей других сословий: на надгробном кресте поперечная часть была украшена небольшим древком с куском полотна на нем, так называемой "прапіркою".

Как мы знаем, козацкие поселения существовали по всему периметру нашего государства. Здесь мы подходим к развенчанию еще одной большой байки о казачестве, которую не только навязали нам, но и запустили в мир. В частности, всегда пытались ограничить историю украинского козачества историей Запорожской Сечи. Мол, козачество возникло на Запорожье и только запорожцы - настоящие козаки. Но факты говорят о другом. Мы знаем, что рядом с запорожскими существовали и городовые, или реестровые козаки, которые были мощной военной организацией и имели свою столицу сначала в Чигирине, а затем в Трахтемирове.

В Мизине, на берегу реки Рось, украинские археологи нашли древнейшее в мире изображение козака с волосами, начертанные на кости мамонта. Возраст изображения - 20 000 лет. Но советской историографией даже вспоминать об этом изображение было строго запрещено. Ведь эта находка убедительно доказывает, что родиной арийских племен была именно Украина.

В арийских племенах, которые в давние времена переселились в Индию, эта прическа была признаком военной касты - кшатриев. Кшатрии носили ее еще четыре тысячи лет назад. В них она называлась "шикхандака" и была присуща индийским богам ветра и Кришне (как символа воинства). Считается, что эта прическа символизировала солнечный луч, знак солнца. Кроме того, чуприна, которая формой напоминает шлык на козацкой шапке, свидетельствовала о пренебрежении кшатрия к смерти. Ведь именно через чуприну бессмертная душа его поднимется к солнцу.

Подобную прическу можно увидеть и на рельефе в гробнице египетского фараона Хоремхеба (XIV в. До н.э.), где она украшает голову одного из пленных митанийских ариев. Так путешествовала эта прическа вместе с нашими предками арийцами по всему Евразийскому континенту.

Бытовала она и у сарматов еще во II веке, о чем свидетельствует греческий писатель Лукиан с Само-сати. Византийская летопись так описывает древнерусское войско, под предводительством Аскольда и Дира 866 года окружившее Константинополь: «Эти варвары-русы были хорошего роста ... Более значительные между ними брили бороды и носили длинные усы; на головах с длинными оселедцами (чубами) и подбритыми чупринами носили островерхие шапки; поверх кольчуги были одеты белые киреи ... Вооружены они были топорами, колчанами, копьями и с обеих сторон острыми мечами, а щиты у них сверху и снизу узкие". Следовательно, козацкий чупер еще в те времена считался признаком знатности рода.

Наши давние князья Аскольд и Дир, Олег и Рюрик, из которых упорно пытаются сделать то шведов, то немцев, во всех договорах и документах называли себя и свою дружину не варягами, норманнами или викингами, а именно Русью. Итак, поскольку русы носили чупер, то и у князя Олега он должен быть, как у его внука Святослава.

Пам'ятник на Пейзажній алеї в Києві (2004). Скульптор Олександр Пергаменщик, архітектор Костянтин Пергаменщик, дар місту Києву 

Викинги же чупер не носили. А нам в литературе, изобразительном искусстве и в кино постоянно изображали Олега лохматого, с бородой, а порой даже в псевдоскандинавском шлеме с рогами. Поэтому, например, на миниатюрах, в старинных руських летописях тот же Святослав, Владимир, а также другие князья изображаются в греческой манере - лохматыми и бородатыми. Хотя с монеты князя Владимира видно, что он бороды не носил, а Святослав самими же византийскими очевидцами описывается с усами и оселедцем.

На старинном рисунке 1670, где изображен отряд городской охраны Львова, тоже видим козацкие прически. Кстати, вооружены были эти львовские правоохранители довольно оригинально - огромными боевыми цепами ("ціпами"), откуда и пошло их название "ципаки". А боевой цеп был любимым оружием именно запорожских казаков, о чем свидетельствует в своей истории князь Искусный, который долгое время находился на Запорожской Сечи.

Кроме того, славяне еще с давних времен практически не знали длиннобородых богов и вовсе не знали длинноволосых.

Праукраинские племена изображали своих идолов с усами, но без бород. На миниатюрах Радивиловской (Радзивиловской) летописи, например, у Перуна усов не видно, как и бороды. Зато отчетливо заметна шевелюра-оселедец, которая совершенно по-запорожски приходит к левому уху.

Бандурист Остап Кіндрачук в козацькому одязі, який грає на площі в Познані 

Джерело: книга Тараса Каляндрука “Таємниці Бойових мистецтв України”

Про те, які функції має місто, і з якими проблемами зітнулись багато великих міст світу. Як подолати ці проблеми і що робити для того, щоб мешканці міста почували себе захищеними і радісними.

про фізіологію людини, і про те як на наші відчуття впливають розміри міста і будинків. Як має будуватись місто враховуючи масштаби людини? Як на місто впливає автомобільний рух? І чому висотне будівництво це зло?

Гривня

Слово “гривна” має корінь із санскритським griiv’aa – “потилиця”. На думку істориків, назва “гривня” походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (на “загривку”).

Гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун (лічильна) стали на Русі платіжно-грошовими термінами.

Перші згадки про гривню з’явилися вже в XI столітті. Ця грошова одиниця використовувалася в Київській Русі. Історик Іван Кондрат’єв ще в 1893 році писав: “Гривня була відома з самого заснування Русі і мала трояке значення: як знак відмінності, як відома вага і як монета”.

В XX столітті гривня вводилася в обіг двічі. Перший раз в 1918 році, а вже потім в 1996-му. Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 “шагів” і дорівнювала 1/2 рубля.

Протягом 1918 року в Берліні видрукувано грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Ескіз першої купюри, прикрашеної простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. В ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію “Молода Україна” у вигляді осяяної дівочої голівки у вінку.

Уже в 1990-х перша серія банкнот номіналами 1, 2, 5, 10 і 20 гривень була виготовлена ​​в 1992 році канадською компанією Canadian Bank Note Company. Український дисидент Левко Лук’яненко якраз був призначений послом в Канаді і попросив канадську діаспору допомогти Україні обзавестися власною валютою.

Нинішні копійки відповідно до давніх традицій Русі споконвічно мали називатися “шаги”, але Верховна рада вирішила назвати українські монети “копійками”, щоб населенню було звичніше.

Символ гривні був введений в 2004 році з ініціативи тодішнього глави НБУ Сергія Тігіпка. Знак являє собою варіант прописної кириличної букви Г з двома горизонтальними рисами, що символізують стабільність, як і в знаках інших валют, наприклад, долар чи євро. Офіційне скорочення валюти – “грн”.

Символ гривні практично ідентичний символу давньоримської грошової одиниці – дімідіа (половини) секстули. Різниця лише в кількості горизонтальних рисочок: у знака гривні їх дві, у давньоримської одиниці ваги – одна.

Ще коли главою НБУ був Сергій Тігіпко, планувалось випустити масовим тиражем не лише монет номіналом в одну гривню, а й двогривневих, а також п’ятигривневих монет. Він стверджував, що хоч у виготовленні монети і дорожче банкнот, зате служать набагато довше. Проте до випуску монет номіналом дві гривні, п’ять гривень та навіть десять гривень, справа дійшла лише в 2018 році.

Дрібні купюри номіналом 1, 2, і 5 гривень служать всього 6-8 місяців, оскільки часто переходять з рук в руки, псуються, і їх НБУ міняє на нові. Більші – номіналом 10, 20, 50, і 100 гривень – в обігу перебувають до 3-х років, а 200 і 500 гривневі купюри – від 5 років і більш.

У зв’язку з фізичним зносом банкнот Нацбанк щорічно вилучає з обігу близько 640 млн. банкнот всіх номіналів, переважну більшість з яких складають банкноти невеликих номіналів – 1, 2, 5, 10 або 20 гривень.

У 2008 році комісія з естетики Міжнародного фінансового банку визнала українську гривню однією з п’яти найкрасивіших валют світу. Крім неї, в компанії призерів виявилися австралійський і американський долари, євро і болгарський лев. До сьогоднішнього дня на банкнотній фабриці Нацбанку виготовлено кілька мільярдів купюр, а точна кількість виготовлених банкнот – державна таємниця.

Також багато зроблених пам'ятних монет. Пам'ятні монети 2019 року:

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23