я тебе люблю, нє не ти

Регіональний ландшафтний парк "Тилігульський" - Миколаївська область

словник села Бутейки Сарненського району Рівненщини

Його підготував і видав місцевий ентузіаст без філологічної освіти, історик-аматор Петро Макаренко. 

Спершу думав, що таких слів буде з півсотні. Тоді не планував укладати словник. У 2015 році серйозно захопився. Розпитував старших людей, які ще у повсякденному житті користувалися місцевою говіркою. Коли вже зібралося слів 500, тільки тоді зрозумів, що потрібно готувати книгу.

Зібравши понад 2 тисячі слів бутейської говірки, які увійшли до словника, Петро Макаренко зрозумів, наскільки багатшою могла б бути українська мова з діалектами — ​справжніми мовними перлинами. Такі села — ​це ті етнографічні острівки, які об’єднують народ у монолітний державний континент. За його словами, у перспективі книгу доведеться доповнювати: ще є близько тисячі місцевих слів та висловів, які потрібно зафіксувати, зберегти.

Редактором та упорядником словника став волинський науковець, кандидат історичних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Микола Півницький, який у передмові зазначив, що бутейська говірка багата своїм глибинним змістом, інтонаціями, образами, які передаються зі століття у століття, від одного покоління до іншого.

Кілька прикладів зі словника бутейської говірки «Відлуння сивої давнини, або Слово про слова»:

Аргуль — будь-який спиртний напій.

Байбас — балбес.

Беремна, важка, груба — вагітна жінка.

Бізіяна — мавпа.

Булєбочка — ​перша зварена молода картопля.

Бульбаники — ​деруни.

Вальба — овальна грудка масла або сиру вагою до 500 грамів.

Ґалахват — ​безшабашний, пройдисвіт.

Ґендзьор — ​великий скляний бутель.

Глєжана — ​пещена, так із заздрістю говорять про жінку, в якої люблячий чоловік.

Ґуґло — ​жмут клоччя, який важко розірвати.

Дать гримайов — ​натовкти кулаком у плечі.

«Держать жонку» — одружений чоловік, який є господарем, а не приймаком і не підкаблучником.

Дивило — ​дзеркало.

Дойонка — ​відро, в яке доять молоко.

Жмойда — ​скупердяй.

Забейда — ​легковажний, невдоволений.

Зтуля — звідти.

Кінуца по бабах — ​піти до ворожок.

Ковганка — неохайна господиня.

Куцуня — свиня.

Латун — заношений рваний одяг.

Льєжньовка — ​дорога, вимощена через грузьку місцину з дерев’яних кругляків.

Лякан — опудало.

Мерліни — похоронний обряд.

Муцікі — поросятка, котрих годує свиноматка.

Наклавса, як голодний вовк глєю — ​без міри наївся.

«Нах-нах» — так підкликають пса.

Нацицник — ​бюстгальтер.

Пізіть — жалібно та без міри рюмсати.

Посьєдалі на вирачки — ​про жінок, що проводять тривалий час у теревенях.

Про колісь — ​про далеке минуле.

Робить валюшку — ​небезпечна дитяча забава, під час якої діти бігають по тонкому льоду.

Розтопша — ​дуже повна людина.

Салісовка — ​дорога квітчаста хустка.

Скаржопит — ​ябеда.

Скомініздіть — ​вкрасти.

Стогнота — зануда.

Хабаль — ​гулящий чоловік.

Хапун — ​найчастіше вживають при сварці: «Щоб тебе хапун ухопив!» Дух, що несподівано забирає людську душу.

Хлєбняга — самогон.

Шабльовка — ​гостра на язик жінка.

Шманделок — великий кусок.

Тепер загадка. Що мається на увазі у цьому реченні "Одягнула припинду і нацицника, прошкувала до дзюрка та й зустріла балдиша"?

Нескінченна історія

Мавританський майдан

Недалеко от города Павлоград, что на Днепропетровщине, есть комплекс земляных валов, которые имеют совершенную рельефную форму. С высоты птичьего полета они складываются в интересный рисунок. Местные прозвали это место - Мавританский майдан. 

Исследователи утверждают, что этому образованию уже более пять тысяч лет, однако до сих пор никто не может объяснить ни происхождение, ни назначение странной конфигурации. Те, кто здесь побывал, говорят, что это место обладает особой целебной энергетикой.

Интересный Мавринский майдан по своей форме - геометрически правильный усеченный конус с отверстиями на трех его верхушках, направленных четко на восток, запад и юг.

Именно здесь в день весеннего равноденствия солнце скрывается прямо по центру одной из впадин майдана. Именно из-за этого явления, его считают давним славяно-арийским святилищем или украинском Стоунхенджем.

По мнению некоторых исследователей, этот майдан - своеобразный храм, который нашли наши древние предки. По одной версии, площадь была местом для молитв и жертвоприношений. Зато другие исследователи расходятся в своих предположениях относительно его происхождения.

Существует гипотеза, что запорожские казаки использовали майдан как оборонительное сооружение. Кое-кто высказывает мнение, что появились насыпи вследствие раскопок археологами обычных курганов, и в результате возникли необычные холмы. Популярной остается версия о площадь как календарно-Обсерваторный комплекс. Говорят даже о мистическом происхождении земляной конфигурации, мол, здесь останавливались инопланетные существа, которые до сих пор сюда прилетают, чтобы установить контакт с землянами. 

А еще вы не увидите здесь птиц. На этой территории не растут деревья. Между холмов ни при каких осадках не задерживается вода.

Звертаюсь за допомогою пивних гурманів міста Львів!