фото: r.i.d.26
Моя Україна
Подписчиков: 1063 Сообщений: 5808 Рейтинг постов: 61,863.3фэндомы архитектура башня острог Моя Україна разная политота
Кругла (Нова) вежа
Круглая (Новая) башня в Остроге относится к комплексу Острожского замка, на горе над рекой Вилия. Когда-то это были резиденции могущественных князей Острожских, которые в 14-17 веке владели обширными землями на Волыни.
Укрепление на месте древнерусского городища начал возводить князь Даниил Острожских. Его потомки в течение двух столетий расширяли и укрепляли свою столицу. Так появились оборонительные башни, одной из которых является Круглая (Новая) башня.
Круглая башня построена в виде круга без небольшой части. Такая конфигурация обусловлена необходимостью присоединить к ней замковые оборонительные стены. В литературе ее, как правило, датируют концом 16 века. Хотя это скорее дата надстройки верхнего ренессансного яруса башни.
Известно, что еще во времена Василия Красного город обвели крепостными стенами и уже тогда, в середине 15 века, была заложена нижняя часть Новой башни. Круглая башня - образец средневековой архитектуры с ренессансной короной зубчиков, скорее всего построена в середине 14 века.
В системе обороны замка Новая башня занимала особое место. Ее защитники могли одновременно вести не только фронтальный, но и фланговый огонь. Острожский замок был одной из самых неприступных феодальных крепостей в Украине.
Сегодня от подножия башни хорошо видны купола монастыря в Межиречье.
Круглая (Новая) башня располагается в юго-западном углу Замковой горы. Находится она рядом с Острожским замком на улице Академическая, 5, в центре города. Поблизости также размещается парк им. Шевченко. Доехать можно местным общественным транспортом, который регулярно ходит с вокзала.
фэндомы Українська мова Моя Україна разная политота
Ми часто чули та чуємо від старших людей, які вчилися ще до другої світової війни, а також від наших українців з Канади чи США, для нашого вуха трохи дивну вимову низки слів. Вони досі говорять руці, нозі, вуші; чотиридесят і дев’ятдесят; якось не так звучать в них слова стіл та ніс. В чому тут справа?
Сьогодні поговоримо про вживання букв І та Ї. Особливо про вживання другої букви, відповідника якій власне і немає в російській мові.
Як правильно?
Як же ж повернутись до правильної вимови (а потім і написання) наших слів аби не перегнути палку? Лише не кажіть, що це неможливо — он цілу мову іврит люди відродили через дві тисячі років забуття.
Найкраще правило вживання твердої букви/звуку І та м’якої (пом’якшувальної) букви/звуку Ї виробили українські професори-мовознавці на на своїй нараді під головуванням Стефана Смаль-Стоцького у 1892 році. Цей документ називається «Руска правопись» і він вже враховує правила і «кулішівки» і «желехівки», які з’явилися трохи раніше.
Правопис 1892 року стосується багатьох різних правил написання українських слів, але ми розглянемо лише сьогоднішню тему. Як правильно казати (а згодом і писати — якщо переглянути офіційний правопис) — ніс чи нїс? Отже, правила такі (для сучасного розуміння).
В коренях слів (у пнях слів — за лексикою 1892 року):
Завжди перед І твердо вимовляємо звуки, які в нашій мові ніколи не бувають м’якими (Б В Г Ґ Ж К М П Р Ф Х Ч Ш): біг, вінок, гілка, жінка, кіт, місто, пір’я, річка, фіртка, хіть, чітко, шість.
Твердо вимовляємо приголосні Д Т Л Н З С Ц перед І в тих словах, в яких цей звук чергується з О (також можна порівнювати з відповідним О в ро́сійській мові): дім (до дому), стіл (до столу), ніч (до ночі), ніс (до носа), сіль (до солі), росіл, спосіб; у множині: осіб (особа), ніг (нога).
М’яко вимовляємо приголосні Д Т Л Н З С Ц перед І в тих словах, в яких цей звук не чергується з О (також можна порівнювати з відповідним Е в ро́сійській мові, а насправді там, де в старослов’янській мові писали Ѣ) — для наочності пишемо Ї як у 1892 році: дїд, дїйсно, дїло, тїло, лїс, лїд (леду), залїзо, слїд, слїпий, снїг, нинї, нїмий, зїлля, сїно, сїсти, сїчень, сїяти, сусїд, цїдити, цїкавий, цїна.
Цїкаво ), що у слов’янських мовах для м’яких приголосних є навіть окремі знаки — у сербській вуковицї Ђ, Ћ, Љ, Њ; у македонській кирилицї відповідно Ѓ, Ќ, Љ, Њ; у горватській ґаєвицї Đ, Ć, Lj, Nj; у словацькій мові відповідно пишуть мекчень (mäkčeň) Ď, Ť, Ľ, Ň; у польській використовують діакритичнї Ć, Ń, Ś, Ź (зауважте — не у всїх мовах є всї наші звуки). Нас же в цих випадках виручає м’який знак Ь і дуже би пригодилося для цїєї справи повноцїнне використання букви Ї.
Ну і щоби знову не вертатись на Балкани — спритнї македонцї пишуть Ѕ замість ДЗ та разом зі сербами Џ замість ДЖ — чим не ідея для доповнення української абетки?
У суфіксах слів (у наростках слів):
В рідних наростках вимовляємо і пишемо тверде І — бідність, гордість, милість, злість; калинівка, млинівка; братній, природній, вчорашній, прийдешній, майбутній, колишній.
В чужих суфіксах (наростках) -ік, -іка, -іст, -ізм, а відтак і в похідних -ійний, -ійський, -іяльний, -ічний тощо після Д Т З С Ц Р Ж Ч Ш корені (пні) треба вимовляти твердо і писати зовсім тверду И: будизм, медик, методика, методичний, періодичний, артист, артистка, артизм, артистичний, граматика, граматичний, критик, критика, критичний, математика, математичний, практика, практичний, симпатичний, музика, музикальний, фізик, фізика, фізичний, містицизм, Африка, історик, історичний, фабрика, фабричний, фашизм, галицизм.
В чужих суфіксах після Б В Г Ґ К М П Ф Х корені вимовляємо твердо та пишемо тверду І: армійський, епідемічний, кубічний, епічний, атавізм, ґрафіка, ґрафічний, етноґрафічний, парафіяльний, стеноґрафічний, софіст, софізм, остракізм, монархічний, монархіст.
В чужих суфіксах після Л Н корені пом’якшуємо та пишемо м’яку І (для наочності напишемо Ї як у 1892): лїнїйний, машинїст, механїк, механїка, механїчний, механїзм, технїк, технїка, технїчний, унїя.
Правопис 1892 пропонує те саме правило застосовувати також для суфіксів –ія, але тут вигляд слів Азия, Росия, Франция, Італїя, Анґлїя, Наталїя точно вже надто архаїчний.
В закінченнях слів:
В закінченнях іменників чоловічого роду у множині твердо вимовляємо та відмінюємо тверді звуки коренів однини: сад—сади—садів, віл—воли—волів, пліт—плоти—плотів, віз—вози—возів, пан—пани—панів.
В закінченнях іменників чоловічого роду у множині м’яко вимовляємо (для наочності напишемо Ї) та відмінюємо там де є м’які звуки однини: король—королї—королїв, зять—зятї—зятїв, лось—лосї—лосїв, кравець—кравцї—кравцїв, ведмідь—ведмедї—ведмедїв.
В закінченнях прикметників скороченої форми давального й місцевого відмінків вимовляємо й пишемо тверде І: зелений — зеленім/зеленому — в зеленім/в зеленому, твердим — твердім/твердому — на твердім — на твердому, багатий — багатім/багатому — у багатім/у багатому.
Ще обов’язково відзначимо, що окличний вімінок був п’ятим в нашій мові — і аж ніяк не сьомим і точно не зайвим. Просто його немає і ніколи не буде в російській, а москвини тут вже зовсім не могли знести ще й такої відмінності української мови:
"Загадкова буква ї: ніс чи нїс? природний, природній чи природнїй?"
фэндомы Українське мистецтво сказка мультфильм котэ петушок макросы анимация Петриковская роспись Моя Україна разная политота
«Котик і Півник»
А у Лиски новий двір
Та три дочки на вибір.
Одна - Ганна,
Друга - гарна,
А третя ще краща.
Интересная украинская народная сказка про Кота, Петуха и хитрую Лису экранизирована на студии "Киевнаучфильм", в 1991 году, к этому приложили свои умелые руки: сценарист и режиссер Алла Грачева, художник - Николай Чурилов. Музыку написал композитор Юрий Шевченко.
Неожиданная дружба Кота и Петуха - очень поучительная сказочная история. Выполнена с элементами Петриковской росписи, завораживает хорошей озвучкой и частым напеванием различных украинских песенок. Эта сказка с прекрасным сюжетом и моралью.
фэндомы озеро помощь Природа Дивовижна Україна Моя Україна разная политота
Катастрофическое обмеление озера Свитязь
https://petition.president.gov.ua/petition/73826 - это петиция о спасении одного из 7 чудес Украины - озера Свитязь.
В последнее время оно очень сильно обмелело, и с каждым днем ситуация становится более катастрофической.
Благодаря петиции, местные власти начали немножко шевелиться, и нашли средства на ремонт одного из шлюзов (отремонтировали на прошлой неделе), но в ремонте нуждаются и другие гидросооружения.
А самое главное, что эти работы нужно провести прямо сейчас, пока озеро не замерзло, иначе погибнут живые организмы, рыбы, лягушки, водная растительность. Не будет рыб и лягушек - не будет пищи для птиц. Все взаимосвязано.
К сожалению, чтобы на эту проблему обратило внимание высшее руководство государства, необходимо собрать 25 000 голосов. Сейчас собрано 11 700 голосов и остается 14 дней до окончания сбора подписей.
Пожалуйста, поддержите петицию и нашу природу!
Как изменился Свитязь можна увидеть на видео и фотографиях.архитектура фэндомы Одесса Украина одеса руины завод Моя Україна разная политота
Заброшенный цех завода "Краян"
Одно из самых красивых заброшенных зданий в Украине, паровой цех завода Краян в Одессе, пилят на металл. Запомним этот Одесский Хогвартс, каким он был на картинках, - очень скоро его не станет. Кто хотел посмотреть, у вас осталось мало времени.
Механические железнодорожные мастерские барона Унгерн-Штернберга на Ближних Мельницах - архитектор А.Д.Тодоров, 1883 г.15.10.2011 года пострадал в результате пожара.
Одесситы рискуют лишиться старинного завода «Краян», расположенного на окраине города. Цеха бывших вагоноремонтных мастерских между районами Воронцовка и Ближние Мельницы доживают последние дни. Сначала предприятие, которое считают флагманом краностроения, вывели из туристических маршрутов, потом несколько раз безуспешно пытались продать на аукционе. А после того, как дореволюционное здание обрушилось на железнодорожное полотно, власти распорядились снести ветхую историческую постройку. Некоторые промышленные помещения уже начали распиливать на металл. А одесские любители старины объединились в соцсетях, призывая народ, который еще не бывал на заводе, посетить бывший машиностроительный комплекс и делятся фотографиями архитектурной жемчужины.
Завод "Краян" - это вагоноремонтные мастерские, которые в 1860-е годы основал барон Карл Карлович Унгерн-Штернберг для ремонта подвижного состава в Одессе. Первые помещения появились вблизи Горбатого моста и старого паровозного депо и уже тогда прославились на всю Российскую империю. А после смерти барона другие строения из красного кирпича спроектировал профессиональный архитектор Аркадий Тодоров.
- В народе эти цеха прозвали «бароновскими», - вспоминает историк Леонид Кривинский. – А в газетах даже за пределами союза написали, что одесские мастерские не уступают по красоте и функциональности парижским. Они - неотъемлемая часть становления Одессы как промышленного центра.
В советскую эпоху «Краян» относился к структуре Минстройдормаша, назывался заводом Январского восстания и был крупнейшим среди предприятий тяжелого машиностроения в стране. Во времена войны там создавали танки, оружие и бронепоезда, а в послевоенные годы – краны различной грузоподъемности, в том числе и для работы в условиях Крайнего Севера. Некоторые из них отметили дипломами на выставках достижений народного хозяйства. Уже после распада союза завод приватизировали и переименовали в компанию "Краян". С началом нового периода сотрудники завода стали выпускать краны на пневмоколесном ходу, автокраны и краны на спецшасси с телескопической стрелой. Высокий уровень продукции "Краяна" отметили Золотой Звездой. Однако в конце 90-х годов завод пал жертвой споров частников, которые боролись за право им владеть. В итоге здание так и осталось бесхозным. Из гиганта машиностроения оно превратилось в руины, привлекающие фотографов, руферов и экстремалов.