Вона в Україні

Нова Каховка

Усім привіт, сьогодні ви без усіляких вікіпедій, куди ще клікати треба, дізнаєтеся про одне гарне місто, не відриваючись від реактора з котиками. Отже - Нова Каховка, місто гідробудівельників та виноробів!

Нова Каховка, скорочено міжна НК, але кожного, хто називатиме місто Каховкою, чекають пекельні муки, оскільки Каховка і Нова Каховка, це два абсолютно різних міста. Хоча вони і поруч, угу. Ще й село Мала Каховка між ними. І бонус - у містечку Таврійськ, який раніше був частиною НК, залишилась залізнична станція "Каховка" :3

Ну що ще сказати? Місто середнє, розташоване у Херсонській області, на березі Дніпра, населення трохи більше за 50000, основа економіки - ГЕС, електромеханічні заводи, виробництво кон’яків "Таврія", будівельні заводи, сільгосп та усіляка різна і нецікава більшості дрібнота. Коротше пошлю я такі бажаючих у вікіпедію за фактами (але поереджаю, що там мало, застаріло іпонуро), а зараз почнемо ж віртуальну екскурсію містом

І почнемо з Каховської ГЕС. Чому Каховської, можливо спитає хтось, раз місто Нова Каховка? Бо коли її будували у 1950х, міста ще не існувало, тому назвали на честь найближчого, а потім назву поміняти забули, так і звуть її, додаючи ще більше плутанини. Ну а ГЕС стоїть собі, крутить турбінами на 351 МВт та зрідка баржі через шлюзи пропускає

А отак Дніпро інколи бушує

Ось не менш відомий ракурс, з якого її всі кому не ліньки фоткають. Уночі підсвічується, може і за рахунок власної енергії, а от місту тієї енергії перепадає маленький промінь для запуску головного рубільнику - світло з державної енергомережі. Радянські енергетики активно роздавали цим ляпаси здоровому глузду

І наостанок - табуретки. Це такі крани, які піднімають шандори для скиду води, але у нас їх кличуть табуретками. Ох ці народні призвіська...
Північно-Кримський канал я показувати не буду, а то у когось бомбане, почнуться політичні срачі, ну їх. Краще перейдемо до самого міста. І почнемо з мерії

Ця будівля з колонами і шпилем початково призначалася для якогось інституту, та згодом сюди переїхали депутати, які доси дбають про місце своєї роботи, на відміну від Палацу культури напроти, який спокійно згорів. Центральна площа в принципі має якусь відверто совкову назву, але її ніхто так не називає, просто головна площа і все тут. І життя тут таке ж - просто порожня площа і все

А це вищезгаданий Палац Культури. Доси на ремонті - у 2007му році на День міста полум’я поглинуло його і лише трохи не вистачило, щоб знищити цю прекрасну колись будівлю. Пічаліті

Типовий будинок Старого міста - район. з якого почалася Нова Каховка і який доси вабить свою атмосферою спокою і затишності. Дво-трьохповерхові будинки 50х з черепичними дахами, купа зелені, тихі вулиці - ідеальне місце, щоб відпочити від метушні

А будинки не прості, а з такими от орнаментами. Взагалі НК одне з трьох міст у світі, які від самого початку були збудовані по єдиному плану, інші два - Бразиліа та Санкт Петербург. І коли потрапляєш до Старого міста, цей порядок відразу відчувається

Перша школа у місті. А Довженко, це такий режисер був відомий і от полюбляв він до НК, яка тоді будувалася, приїджати, та навіть фільм зняв. Фільми його я не дивився, от такий я некультурний, та кажуть, на той час це шедеври були

Ось і пам’ятник тому самому Довженку від культурних людей

Альтанка у нашому парку. Просто альтанка, їх дві таких, в одній кафе непрацююче, а у цій нічого. Частина архітектурного ансамбля Палацу культури, от

Раз вже ми зайшли у парк, чом би не пройтися його алеями. Якоїсь набережної у нас фактично нема - тільки пристань та алея уздовж Дніпра. Натомість є найголовніше - природа, причому вважаючи на стан парку, майже вже дика:)

Перед вами один з платанів, які застали ще село Ключове, на місці якого і виросла НК. А Ключове назване так від ключів з чистою артезіанською водою, яка наше місто доси поїть сусідам на заздрість

Якщо пощастить, можна провести сонце, яке сідає за Дніпром, сидячи в одному з затишних куточків на берегу. А можна не сидіти. а купатися, благо пляжі є

А це проспект Дніпровський - офіційно головна вулиця міста, але по ньому не скажеш, тихий, як і все Старе місто, все суспільне-торгове-розважальне життя триває на інших вулицях

Кобзар, куди ж без нього

Ще трохи орнаментів Старого міста

А це Адмінбудівля Електромашу - заводу, який випускає різні електродвигуни та всіляку машинерію

По старовині походили, тепер ближче до активнішого життя. Перед вами площа перед кінотеатром, лавочки нажаль не підновляли, раніше яскравими були

От таку креативність проявило населення одного з гуртожитків разом з якимось магазином у ньому ж

Новобудови. Будують у нас може і не так активно, як у великих містах. але будують і житло це хазяїв знаходить, а значить місто росте потроху

От ця вулиця Першотравнева і є тією, яка виглядає як головна вулиця міста - торгові центри. кафе, магазини, офіси і бурхливе (принаймі як для середнього містечка) життя. І не звертайте уваги на відсутнью літеру на універмагу - він на ремонті:)

Навіщо я виклав сюди фотку дев’ятиповерхівок? Мабуть щоб показати, що наші дев’ятиповерхівки найдев’ятиповерхівістіші дев’ятиповерхівки у світі :3 Ну і щоб подивилися на піски, на яких стоїть місто і на сосни, лісами з яких ці піски засаджені, тому тут не пустеля, а... ммм... оаза посеред полів, якось так

Раз вже ми завітали до району Сокіл, то чом би й не видертися на 12поверхівку та не окинути поглядом міські околиці, з сосновими лісами і соєвим заводом на обрії


Перед вами символ Соколу - "дім без тата". Хто не в курсі - на стіні слова відомої у совку дитячої пісні, в яких пропущений рядок "пусть всегда будет папа". Дивлячись на нинішні реалії, цей скорочений куплет можна сприйняти як пророкуючий. А ще це найдовгий у місті будинок, такі "будинком-стіною" ще кличуть

А в іншому районі стоїть ще пара будинків з орнаментами на цегляних стінах. Ось цей, наприклад, збудований у 1980х і несе на стіні символ олімпіади-1980. За ним виглядає зображення голубу мира, який сере на глобус і є ще кілька з простим орнаментом з цеглі

У Новій Каховці полюбляють квіти, причому як садити, так і викопувати темними ночами. На щастя перших більше:)

А зрідка квіти ще й малюють, як на цьому перебудованому будинку

Кафешка у віддаленому районі

Щас спою(с)

Всім відомий їжачок

І небо, таке постійне і водночас, таке мінливе...

На цьому все. Всі фотки окрім першої, мої, зроблені в різний час. Звісно НК, це не Київ там якійсь чи Львів, та навіть тут можна знайти чудові краєвиди, а якщо вміти бачити красу у буденному і любити своє місто, яке моно є, то життя буде куди цікавішим. З вами був Червоний Вовк, сподіваюсь комусь та сподобалося:)

Іван Франко  та  Микола Гоголь

by Mykola Prystash, Lviv

Прекрасный образец атмосферного блэк-метала.

все ))

Дружба, проверенная временем

Пиво, проверенное ГОСТом

Попробуй Белорусское

Якою була мова 300 років тому

Першою пам'яткою українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою, вважають "Енеїду" Котляревського (1798~1842 рр.), але й до нього існували інтермедії, написані мовою, близькою до народної.

Інтермедії - це короткі драматичні твори, в яких на сцену виводяться простолюдини, що говорять "слогомпростым, деревенским мужицким" ("Піитика" М. Довгалевкого 1736-1737) з дотепним анекдотичним сюжетом, який нерідко був запозичений із життя народу.
Інтермедії справили відчутний вплив на творчість І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, М. Старицького та інших.

Мови наступного твору зазнали певного впливу церковнослов'янської та сприйняття автора, ба все одно видно характерні риси та слова. Усталеної орфографії на той час не було, навіть у Котляревського слова писались аби як, тому десь нема м'якого знака, И читається як сучасні И, Й або Ї. 

Ы - И

Ђ (ѣ) - І

Е - Е, Є

ІЕ - Є.

Просто світлина діячів українського театру

Уривок інтермедії XVIII століття Митрофана Довгалевського «Комическое дЂйствіе» 

3-TIUM INTERLUDIUM [Третя інтерлюдія]
Виходить козак c пЂснею, до которого виходить лях на влови. Козак схоронится, потом виходять к тому ж ляху подданніи c поклоном.

Козак

Мати моя старенкая, чи ти менЂ раденкая,

Моей молодости,

Моей молодости?

Був у турка под рукамы, а в татаров з кайданамы

У самой жалости,

У самой жалости.

Дадже правда — тепера нема добра всюди,

Дармо пряцуем, виставляем груды.

Бог виручив мя оттуду, а тепер мЂсця не найду,

В дому не сидЂти.

ЛЂсы, поля спустошении, лугы, сЂна покошенни,

Пороспускав дЂты,

Пороспускав дЂты.

Толко ж правда, що треба взираты на бога,

То и всЂм есть в добичи простая дорога.

Пойду знову на СЂч-маты, пойду долЂ вниз шукаты,

Козацкая доле,

Козацкая доле!

Ачей буду потугою, а в москаля заслугою,

Мати ж моя, оле,

Мати ж моя, оле!

Спитаю, чи не буде хоч на низу добра,

Чи не трапится де поймати лиса або бобра.

Буду турков воеваты, мечем слави добувати,

Буду воевати,

Буду воевати!

Кармазини з луданамы, шати драты з сутанамы,

СовсЂм буду брати,

З очей не спускаты,

З очей не спускаты!

Егей, коли б впять, як була, козацкая слава,

Щоб роспустилась всюди, як пЂрамы пава!

І щоб зацвЂла знову, як рожа улЂтЂ,

Як бог позволить побрать турецкіи дЂты,

Або ляхов на той час трапится поймати

І сЂм кіем козацким по ребесах дати.

Лях

Padła, padła, padła! Tu padła! Kus, kus! Hałapiur!

Teraz że mam czas k memu polowaniu.

Y prżepiułek wraz pstrych ku łapaniu.

Choc ia pstrego mam iastremba chciwa,

Do prżepiułeczek nie barzo leniwa,

Iednak że żądam od poddanstwa swego,

Gdyby prżyniesli iastremba drugiego,

Ktoren by mogł złapać drugo albo trżecie,

Albo y więcey, choc do dwach set przedzcie.

[Впала, впала, впала! Тут упала! Кусь, кусь! Га-ля-ля!

Тепер же маю час, щоб пополювати.

І враз наловити рябих перепілок.

Хоча я маю сірого жадібного яструба,

До перепілок не дуже лінивого,

Однак я жадаю від своїх підданих,

Щоб принесли другого яструба,

Який би зміг зловити удвоє, втроє

Або й більше, хоч би й до двохсот.]

Литвин

ГлядзЂце ж, як будзеце перед паном гавариць,

Я вас старосцю своєю магу научиць.

ВсЂ

Харошо гуториш, бацюхно старенкій!

Харошо, харошо гето, лебедзік беленкій!

1[-й литвин]

Слухайце ж всЂ, братЂце, як буду навчаць,

А ви, панове, звольце мои слова внЂмаць!

2[-й литвин]
От так буду гавариць: «На здорове тобе, пане!»

3[-й литвин]

«Нехай и паней стане, і всЂм дзіеткам вашим!

Нехай станіесе гето тут приходом нашим!»

Лях

Cuż to, chłopowie, teraz wy mnie mowicie?

A panskiego gniewu iuż nie wicie?

[Що ж це ви, хлопи, тепер мені говорите?

А панського гніву вже не знаєте?]

Литвин

Неть, моспаніе, мы к тобіе c поклоном [подарунком] пришлЂ

І саколю маць до твоіей мЂлосцЂ приніеслЂ.

Лях

Iakież to mnie pokłony już teraz bywaią,

Kiedy dzis mi chłopowie w oczy narżekaią!

Wez tylo, chłopcze, postronki drotowe!

[Які ж то мені тепер уже подарунки бувають,

Коли нині хлопи мені в очі дорікають!

Візьми лиш, хлопче, дротяні посторонки!]

Chłopiec

Iuz gotowe!

[Вже готова!]

[Лях]

Wez no, chłopcze, tylo sam woyta, iak starżego,

Biy, tłucz, wal, pal, biy dobrże! Tamże y drugiego!

Cuż to za dziwo do mnie y iaka prżycżyna,

Chłopa zabic, ubic, iak skurwego syna! 

[Візьми-но лиш, хлопче, сам війта, як старшого,

Бик, товчи, вали, пали, бий добре! Там же й другого!

Що ж то за диво мені і яка вина

Хлопа забити, убити, як скурвого сина!]

Литвин

Ну ж, моспане, и меніе еще прохварасцЂ,

A прохварасцЂвши та й додому пусцЂ.

Лях

Dobrze! Ydz, chłopcże, dayże dobrże y temu,

Sto kijow odmierż tak, iak y drugiemu!

Y day go bogu, iaka to chłopska odwaga!

Znać, że to moskał abo kozak iemu dopomaga.

Ia poddannych wyrombam karki wszystkim do pniaka!

Z Ukrajny ... iego kpa kozaka,

Ot tylo szlachte swoie na głowe pobudże, —

Po naszych tu granicach nie mieszkaią ludżie, —

Lecż nie tylko w granicach, także y na Ukrajnie,

Niechże po wszystkich stronach polska sława słynie!

Y to moie poddaństwo w Kijowie bywało,

[Добре! Іди, хлопче, дай же добре і тому,

Сто київ одміряй так, як і другому,

І пошли його до бога! Яка то хлопська одвага!

Знати, що це москаль або козак йому допомагає.

Я підданим усім повідрубую шиї впень!

З України (вижену) дурня-козака,

От тільки шляхту свою підійму, —

По наших тут кордонах не мешкають люди, —

Але не тільки в межах, а також і на Україні, —

Нехай же по всіх краях польська слава лине!

І моі ті піддані в Києві бувалу,]

Gdzie był gubernatorem szlachce zaleciało;

A do Hłuchowa miasta, ktore wsi należą,

Y to ich mosci Guwnowie do siebie odbierżą.

To wszystko mieczem, ogniem zwołowac możemi,

A Leszczynskiego krola znowu odbierżemi!

A wnet zaciągnemi tu męznego Hektora,

Y na pomoc prżysżle nam od swego też dwora

Krol francuzki ... że tysiąć drugie-trżecie,

My się zbierżemy wkoło do sto tysiąc przedzcie.

Będziemy też woiować do samey Poltawy,

Aby odebrac pierwszy honor naszey sławy.

Mospanie Zdupypadskiy, panowie Guwnowie

Schodcie się do porady, bierżcie arme swoię!

[Де був губернаторем — шляхті служив;

А які села до міста Глухова належать,

То їхмості Гувнове собі одберуть.

Це все мечем, вогнем можемо звоювати,

А короля Лещинського знову оберемо!

І одразу ж притягнемо сюди мужнього Гектора,

І на допомогу пришле нам також від свого двору

Король французький тисяч дві-три,

Ото ж зберемо, либонь, тисяч із сто.

Будемо також воювати до самої Полтави,

Щоб повернути колишню честь нашої слави.

Мосьпане Здупипадський, панове Гувнове,]

2 [-й лях]

Kłaniam iegomosci panu Sraczkowskiemu,

Ia, sługa nayniższy komputu całemu.

[Кланяюсь йогомості пану Срачковському,

Я, слуга найнижчий, всьому товариству.]

1 [-й ляx]

Co będziemy czynie? Już wielka gromada,

Tylkoż by nie byłab z waspanstwa zrada.

Gdy kozacy będą napadać surowo,

Stoycie, nie buycie się, kładcie głowo z głowo!

Nie buy się, wac, gdyby tu kozacy prżyszli,

My by tu ich kanczukiem w lasy wprowadzili!

[Що будемо чинити? Вже велика громада,

Тільки ж щоб не було од вас, панове, зради.

Коли козаки будуть сильно нападати,

Стійте, не бійтесь, кладіть голову коло голови!

Не бійтеся, панове, коли б сюди козаки прийшли,

Ми б їх тут канчуком в ліси загнали!]

Козак

А доки ж вы, бестелюгы [собаки], будете звегати? [гавкати, брехати]

Чи то ми вас не зможем кіямы прогнаты?

Земку! [земляк] О, земку! Швидко давай поратунку!

Ос тут добичи озмем не одну вже сунку! [сумку]

Тут-то вЂд злота ляхи да вЂд срЂбла сіяють!

Москаль

Што они тебя, гаспадин пан-казак, не ругают ли?

Козак

Де ж пак не лають? От так лають, що аж лихо!

Москаль

Дабро ти, казак! Вось ми убіером их тихо!

Поляк

Numy też, bracia, chwytac do swego oręża,

Aby nie utracie żadnego żołnierza!

[Мумо теж, браття, братися до своєї зброї,

Щоб не втратити жодного жовніра!]

Москаль

Казак, пріймайся! Не боися! Бери з плечей двоих,

А я тотчас уберу далгополих от тих!

А што здезь о рубежах они спаминали,

Будто ляшонки Украйну в облястях держали,

Дабро! Вот покажем рубежи кнутамы на спинЂ!

Козак

І добре, земочку, щоб другій памятав,

Да и дЂдчой [чортовій] своей дитинЂ заказав!

Джерело: Ізборник. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації.