Дівчина з автоматом

Обухівський месник

В українській історії є ще чимало нерозвіданих сторінок, і однією з таких є художник початку ХХ століття Василь Гулак, який став автором більше трьох сотень листівок. Ніяких певних відомостей про нього немає. Ні про його освіту, ні про життя, ні навіть чи це його справжнє ім'я. Причину цього, мабуть, не треба пояснювати . 

Ідеологічно художник підтримував демократичні ідеї. В період революції 1905-1906 років створював малюнки, що критикували правлячий уряд. Та незважаючі на це Василь Гулак передовсім мав гумористичні роботи, такі зрозумілі простому люду. Чого варта лише серія "10 заповідей молодим дівчатам". 

Але, до нас дійшли лише 8 з 10 порад. 

Лемурийское (розовое) озеро

Расположено озеро в селе Григорьевка Чаплинского района, в одной из бухт залива Сиваш. Это километрах в ста от Херсона. Поэтому если вы решили отдохнуть на Херсонщине, есть возможность узнать, почему так ценят эту воду и грязи туристы из-за рубежа. Кстати, если вы видели, как отдыхают туристы на Мертвом море, на Ближнем Востоке, то у вас есть возможность так же полежать на воде с книгой или газетой и на украинском Мертвом море – Лемурийском озере. Ведь вода в этом озере настолько насыщена солями, что здесь вы тоже не утонете.

Вода Лемурийского озера очень обогащена различными минералами, кислотами, углеводами, азотистыми веществами, солями, преимущественно хлористого магния и калия, йодистого натрия, бромистого магния. Именно эта розовая вода, взаимодействуя с грязями Сиваша, значительно усиливает их качества.

Вокруг Лемурийского озера возникло много легенд. Как рассказывают, открыли этот источник случайно – в 70-х годах прошлого столетия здесь упал советский военный самолет. Вроде бы именно от удара и мощного взрыва на месте падения образовалось небольшое озеро, которое начало наполняться водой розового цвета.

А еще говорят, что Розовое озеро – это остатками доисторического Лемурийского моря. Периодически вода в озере отступает, и вы оказываетесь на пляже из розовой соли – благодаря микроорганизмам, которые называют озерным планктоном, и которые дают этот цвет. Здесь очень красиво, глаза разбегаются от пейзажей.

«Исследуют грязи озера летом представители известной косметической фирмы. Эти грязи сертифицированы в ЕС», - говорит Сергей Клищевский, председатель Присивашской сельской объединенной территориальной громады, в которую входит село Григорьевка.

Сейчас здесь делают необходимые шаги для того, чтобы отдых туристов на Лемурийском озере Херсонщины был более комфортным – начат процесс выкупа земельного участка для строительства возле озера кафе и небольшой гостиницы. Сельская власть также занимается поиском средств для создания там кемпингового городка.

ну и бонус ;)

У музеї Франка у Львові офіційно обрали нового працівника – кота Мурлику

Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз зазначає, що кота вирішили завести не просто так. По-перше, потрібен був медіапривід — зробити музей позитивним і сучасним. По-друге, як відзначає франкознавець, це відома світова практика.

— Моя програма на посаду директора називалася «Живий музей живої людини», а дім, у якому немає кота, це не зовсім дім, — каже Богдан Тихолоз. — У багатьох музеїв на службі є музейні коти. Вони мають пильнувати, щоби не було мишей. Також вони приваблюють відвідувачів. Але найголовніша причина — сам Франко, який дуже любив тварин. У його домі був кіт, рудий. Ім’я його точно невідоме, але є всі підстави вважати, що він був Мурлика, бо саме так називається кіт у відомій поемі-казці «Лис Микита». Франко не тільки мав його за кота. Він мав його за друга та лікаря. Відомо, що кіт вилазив поету на плечі, багато хто згадував, що його часто можна було застати у такій позі. Думаю, деякі поезії Франка написані під впливом кота. То як може не бути кота у цьому музеї?

До того, як потрапити в музей, кіт жив у підвалі, потім 4 місяці пробув у ветеринарній клініці, куди його принесла волонтерка Оксана Харишин, аби соціалізувати. Деякий час Мурлика жив і в родині, проте через алергію в дитини його повернули.

Мурлика буде жити в будинку, де працюють наукові співробітники, та допомагатиме проводити екскурсії.

Авторка світлин: Оксана Харишин