Карта шут колода Характерник

Впечатления остались только благоприятные(во Львове, как я и думал, сжигают русских и едят их детей), конечно, это также вызвано долгожданной встречей с моей возлюбленной и моим хорошим другом. Рассказывать аки журналист не буду о своих впечатлениях, а просто пишу всё это ради того, чтобы известить подписчиков тега #Metal о своём возвращении(хотя кому я нужен?). Это значит 2 вещи: 1) я в скором времени(после того, как поправлюсь — температура 38.5) буду заниматься тэгом; 2) Мои эфиры на радио, наверно, продолжатся(мало ли меня не захотят принимать назад :D).Т.к. я колесил по неньцi, то по своему приезду хочу запостить что-нибудь из украинских исполнителей. На этот раз будет патриотический коллектив из Одессы — Реанимация и их альбом 2008 года "Характерник". Альбом не откровение, но приятный на слух; вокал, конечно, удручает, но в целом звучит как славянский Alestorm, такой фолк/пейган-хэви/пауэр метал.

  Тож що ми знаємо про Мазепу? Так, він син білоцерківського городового отамана, народився у селі Мазепинці і одержав відмінну, передову на той час освіту, він герой багатьох літературних творів, (романтичний образ бунтівника привабив Байрона, Пушкіна, Гюго…), про українського гетьмана знято кілька кінострічок. Дехто, можливо, чув про меценатську діяльність Мазепи, та більшість українців чомусь схильні вважати, що гетьман «розтринькував» кошти  державної скарбниці, незважаючи на те, що кошти Івана Мазепи підтримували українську освіту (будівництво шкіл, Києво – Могилянської академії) та культуру (будівництво соборів). Є, правда, і ті злощасні 10 000, які Мазепа передав Голіцину, та росіянин у будь – якому разі їх би отримав – як не від Мазепи, то від іншого претендента на гетьманську булаву.

  Український гетьман намагався догодити Петру I, щоб потім користуватися з того, і тому підписав дуже тяжкі для України Коломацькі статті, які передбачали русифікування українського народу через шлюби з росіянами. Потрібно визнати, що допомога Мазепи була неоціненною для російського імператора, адже Петро I 1695 року не зміг узяти Азов, і тільки наступного року, з допомоги трьох козацьких полків імператорові це вдалося. Мазепа отримав «Андрія», і кілька інших орденів, і здавалося, був цілком щасливий.

  1701 року Петро I відмінив універсал про нові торгівельні шляхи з Європою. Імператор хотів, щоб українці торгували через Архангельськ, адже економічна незалежність України означає і політичну незалежність… Тож економіку України потрібно було обмежувати. До Іван Мазепа, з життєвим досвідом прийшло і розуміння наслідків такої політики, і український гетьман почав шукати нових союзників. Таким союзником став шведський король Карл XII, і Мазепа почав вести таємні переговори зі шведами.

  В цей час козацькі старшини почали тиснути на Мазепу: «Як ми за душу Хмельницького молимось, так ми тебе будемо проклинати». Гетьман «відкрив карти», а Кочубей швиденько написав «кляузу» Петру I. Та Російський цар справді довіряв Мазепі, тож не повірив ні Кочубею, ні Іскрі.

 Та коли (за відсутності у фортеці Мазепи) Меньшиков поїхав в Україну ліквідувати гетьманство, полковник Ніс його впустив, і Меньшиков написав цареві довгого листа з доносом: «Мазепа сие учинил не ради одной своей особы, а ради всей Украины». Тоді Меньшиков і Петро I зруйнували Батурин, запорожці підтримали універсал Мазепи, але Європа не підтримала його. Мазепа помер на чужині, під патронатом Турецького султана, який поклявся на Корані, що не видасть Мазепу.

  Тож Мазепа не зрадив свій народ, він зрадив царя, і ми можемо критикувати хіба що помилки його політики, які він визнав і намагався виправити.

Заброшенный цех завода "Краян"

Одно из самых красивых заброшенных зданий в Украине, паровой цех завода Краян в Одессе, пилят на металл. Запомним этот Одесский Хогвартс, каким он был на картинках, - очень скоро его не станет. Кто хотел посмотреть, у вас осталось мало времени.

15.10.2011 года пострадал в результате пожара.

Одесситы рискуют лишиться старинного завода «Краян», расположенного на окраине города. Цеха бывших вагоноремонтных мастерских между районами Воронцовка и Ближние Мельницы доживают последние дни. Сначала предприятие, которое считают флагманом краностроения, вывели из туристических маршрутов, потом несколько раз безуспешно пытались продать на аукционе. А после того, как дореволюционное здание обрушилось на железнодорожное полотно, власти распорядились снести ветхую историческую постройку. Некоторые промышленные помещения уже начали распиливать на металл. А одесские любители старины объединились в соцсетях, призывая народ, который еще не бывал на заводе, посетить бывший машиностроительный комплекс и делятся фотографиями архитектурной жемчужины. 

Завод "Краян" - это вагоноремонтные мастерские, которые в 1860-е годы основал барон Карл Карлович Унгерн-Штернберг для ремонта подвижного состава в Одессе. Первые помещения появились вблизи Горбатого моста и старого паровозного депо и уже тогда прославились на всю Российскую империю. А после смерти барона другие строения из красного кирпича спроектировал профессиональный архитектор Аркадий Тодоров.

- В народе эти цеха прозвали «бароновскими», - вспоминает историк Леонид Кривинский. – А в газетах даже за пределами союза написали, что одесские мастерские не уступают по красоте и функциональности парижским. Они - неотъемлемая часть становления Одессы как промышленного центра.

В советскую эпоху «Краян» относился к структуре Минстройдормаша, назывался заводом Январского восстания и был крупнейшим среди предприятий тяжелого машиностроения в стране. Во времена войны там создавали танки, оружие и бронепоезда, а в послевоенные годы – краны различной грузоподъемности, в том числе и для работы в условиях Крайнего Севера. Некоторые из них отметили дипломами на выставках достижений народного хозяйства. Уже после распада союза завод приватизировали и переименовали в компанию "Краян". С началом нового периода сотрудники завода стали выпускать краны на пневмоколесном ходу, автокраны и краны на спецшасси с телескопической стрелой. Высокий уровень продукции "Краяна" отметили Золотой Звездой. Однако в конце 90-х годов завод пал жертвой споров частников, которые боролись за право им владеть. В итоге здание так и осталось бесхозным. Из гиганта машиностроения оно превратилось в руины, привлекающие фотографов, руферов и экстремалов. 

Киевская подземка

Український борщ

Доброго дня. Вирішив теж викласти рецепт, за яким ми готуємо борщ. 

Зазвичай ми варимо борщ з того м’яса, яке зараз є в домі. Яловичина чи свинина, шия чи задок, байдуже.

Цього разу у нас борщ зі свининою. 

М’ясо заливаємо холодною водою, ставимо на вогонь. Коли вода закипить, солимо та додаємо морквину та половину цибулі, зменшуємо вогонь та варимо до готовності м’яса десь 1-1,5 години. 

Цибулю та моркву викидаємо, м’ясо нарізаємо порційними шматочками, повертаємо у бульйон.

Буряк та моркву натираємо на крупній терці, картоплю нарізаємо кубиками, шинкуємо капусту, нарізаємо болгарський перець скибочками. 

Замість томатної пасти ми використовуємо заправку для борщу та томатний соус зі спеціями.Квасолю беремо консервовану. Квасолю можна брати білу, можна червону, це непринципово.

У казані розігріваємо соняшникову олію, висипаємо буряк та моркву, додаємо столову ложку цукру та трохи окропу та тушкуємо під кришкою на невеликому вогні. 

Одночасно висипаємо картоплю в каструлю з бульйоном.

Через 10 хвилин у казан з буряком додаємо заправку для борщу та кілька ложок томатного соусу, а у каструлю – капусту та болгарський перець. 

Варимо та тушкуємо ще 10 хвилин.

Настав відповідальний момент. У каструлю з бульйоном висипаємо тушковані буряк з морквою. 

Додаємо квасолю. Варимо все разом ще кілька хвилин. 

Наприкінці додаємо зелень. Все! 

Даємо борщу трохи настоятися, насипаємо у полумисок, додаємо сметану. Смачного!