Українськи пісні

Одесская рок-группа "Epolets"

Гурт "Кораллі")), гарний кліп, гарна музика

Дівоче-жіноче святкове вбрання. Кінець ХІХ - початок ХХ століття. Ч.4

Частина 1 - http://joy.reactor.cc/post/4534904

Частина 2 - http://joy.reactor.cc/post/4535580

Частина 3 - http://joy.reactor.cc/post/4539930

Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ. 

Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова.

У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами: Ігор Сакач (музичний продюсер), Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст), Марія Квітка (вокалістка), Анастасія Полетнєва (вокалістка)

Донецька обл. Костянтинівський район

Модель: Людмила Чиркова – актриса, телеведуча, працює з дубляжем кіно на українську мову. 

Кохточка - короткий жіночий плечовий одяг із рукавами, коміром-стійкою та асиметричною застібкою збоку на дрібні гудзики. Шили з крамних бавовняних та вовняних тканин, прикрашаючи різноманітними складками, зборами, мереживом тощо. Особливо модно було вдягати “парочку”: кохту і спідницю з однієї тканини.

Миколаївська обл. Веселинівський район

Модель: Олена Скрипка. Колекціонує традиційне вбрання селян кінця 19-го – початку 20-го століття, до того ж захоплюється відтворенням історичного одягу. 

Блузниця – спідниця з крамного матеріалу (кашеміру, кольорового сатину тощо), що зшивалась із 5-6 полотнищ, котрі закладалися у дрібні збори (ряси) і зверху вшивалися у пояс (пасок). Кількість та якість використаного матеріалу свідчила про добробут власниці спідниці. Найбільше цінувалися блузниці з щільних шовкових та вовняних тканин. 

Хустка – широко розповсюджений по всій території України квадратний платовий головний убір. Існує велика кількасть її локальних назв: хустиця, хустинча (Бойківщина), пінка, півка, завійка (Лемківщина), рубець (Покуття), ширинька, мацьок (Галичина), кирух (Західне Полісся).

Чернігівська обл. Городнянський район

Модель: Наталя Хоменко. Викладач кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченка. Керівник Народного ансамблю української музики «Роксоланія». Займається дослідженням українського жорстокого народного романсу, вивчає тему любові у фольклорі. 

Свита – довгополий верхній одяг з домотканого грубого сукна. Найдорожчими вважалися білі свити, найдешевшими чорні та брунатні. Колір та якість домотканого сукна залежали від віку та породи овець, найкраще сукно отримували з вовни ягнят. 

Окрім вишитих сорочок на Поліссі побутували і ткані сорочки, орнамент на яких майстриня створювала в процесі виготовлення полотна. Зазвичай їх оздоблювали геометричним та рослинно-геометризованим орнаментом.

Крим - Жіноче святкове вбрання кримської татарки. Кінець ХІХ – початок ХХ століття. 

Модель: Халісе Зінєдін – керівник кримськотатарської редакції іномовлення України. Ведуча мовно-культурного проекту «Еліфбе» та ведуча проекту на радіо «Время гостей». 

Традиційна кримськотатарська верхня сукня "çabuvlı anter" має символічні деталі. Кримські татарки боковими елементами "çabuv" (з кр. клин) візуально розширювали лінію стегон. Дівчата навмисно збільшували кут çabuv, бо поєднували факт широких стегон з дітонародженням. 

Сукня обов'язково доповнюється el kap (з кр. манжет), які пришивають як окремий елемент. El kap мають відворот, з зовнішньої сторони якого, золотими нитками вишитий традиційний рослинний орнамент. 

Yipişli quşaq – традиційний філігранний пояс, використовується у весільному обряді кримських татар. В кожній родині перед весіллям, наречений дарував дівчині yipişli quşaq з чистого срібла, чи золота. Перед обрядом вдома батько вдягав дівчині пояс, а після обряду, в домі чоловіка, його батько знімав пояс – це символізувало перехід дівчини до іншої родини. Пояс, разом з іншими традиційними прикрасами, вважався приватним майном дружини. Особливим центральним елементом прикраси є виноградні листи, вони символізують родючість, продовження роду.

Київська обл. Васильківський район

Модель: Ярина Сізик. Студентка кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченка. Учасниця Народного ансамблю української музики «Роксоланія». Займається культурно-просвітницькими проектами, зокрема «Дідова хатчина». 

«Засвітити волоссям» - давній термін, що означав ходити з непокритою головою. Для заміжньої жінки це вважалося тяжким гріхом. За народними уявленнями, простоволоса заміжня жінка накликала невдачі, неврожай, хвороби та пошесті. Протягом першого року подружнього життя молодиці не дозволялося навіть «світити очіпком», тобто ходити з непокритим хусткою очіпком. 

На Київщині носили довгі сорочки, вони були додільними або «до підточки». Додільна сорочка шилася з суцільного полотна, тоді як у сорочки «до підтички» верхня частина – стан, виготовлялася з тоншого домотканого полотна, а підточка – з грубшого. 

Старовинний корал, який у селі ще називали «добре намисто», був дуже дорогим. Кількість разків відігравала роль показника соціального становища власниці. У Середньому Подніпров'ї бідніші селянки в наряді мали по 3-4 разки, багаті – по 25 ("від шиї по самий пояс"). В народі вважалося, що дівчина, яка не має коралів, не може вийти заміж. Часто такі прикраси переходили у спадок, мати ділила своє намисто порівну між дочками. 

Коралове намисто в Україну привозили переважно з Італії та Франції, воно мало яскраво червоне, глухе червоно-рожеве або сірувато-рожеве забарвлення. Найбільше цінувалось намисто інтенсивного червоного забарвлення з гладеньких чистих, непоточених коралин. Вартість такого намиста в деяких місцевостях сягала ціни пари волів(!).

Голос води

Автори ідеї — команда діджитал креативної агенції ISD Group — провели кілька місяців у майстерні та майже місяць посеред мальовничих Карпат за виробництвом і записом новаторських музичних інструментів, а ще залучили видатних українських митців, аби дати голос джерельній воді.

Ідея змінювалася кілька разів. Усе почалося з пропозиції створити «аудіо-етикетку». Далі говорили про семплювання, але всі одностайно з Манекеном сказали, що семплінг — це попсово, цим нікого не здивуєш. Тоді подумали про інструменти. Виникли образи типу арфи на вершині гори, крізь яку дме вітер. Об’єднали зусилля з винахідником інструментів Дімою Ганушем і Вовою Че з майстерні кастомних велосипедів HARDRIDE і разом рушили до того, що в результаті побачили і почули люди.

Цимбали

Вірніше, струнний інструмент за мотивами цимбал, зі схожим насиченим і дзвінким тембром. Швидка річка Бистриця обертає його і створює музику.

Калімба

Щипковий інструмент, схожий на африканську калімбу. Колесо зі стальними язичками, кожен із яких відповідає своїй ноті, звучить завдяки річці Жнець.

ссылка на гифку

ссылка на гифку

Водобій

Ударний інструмент, що перетворює силу водоспаду Крапелькового на красивий масивний удар. Бурхливий потік наповнює чашу і щосили б’є по літаврі.

ссылка на гифку

Група перкусійних інструментів — шість сталевих трубок, кожна з яких відповідає своїй ноті. Тиха вода річки Жнець дає їм поштовх і створює магічний передзвін.

ссылка на гифку

Піали

Група перкусійних інструментів, які мелодійно стикаються між собою на ніжних хвилях річки Бухтівець. Скляні піали мають три різні розміри, щоб видавати потрібні ноти.

ссылка на гифку

Дзвіночки

Створюють ніжний передзвін завдяки турбулентній течії річки Жнець, яка постійно гойдає поплавок.

Джерело: https://comma.com.ua/article/golos-vody-isd-group/ 

Знаменита "Summertime" Джорджа Гершвіна була створена на основі української колискової «Ой ходить сон коло вікон».

Як так сталося, що добре відомий американський композитор надихнувся українською піснею та створив з неї оперну арію, яка згодом стала однією з найвідоміших у світі мелодій, що має нині тисячі версій?

Квітка Цісик - "Ой ходить сон коло вікон"

"Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота — коло плота.
Питається сон дрімоти:
"А де будем ночувати?"

Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,
Туди підем ночувати,
І дитину колисати.

Ой на кота та воркота,
На дитину та дрімота,
Котик буде воркотати,
Дитинонька буде спати".

На одному з їхніх концертів був присутнім молодий та успішний бродвейський композитор Джордж Гершвін (Справжні ім'я та прізвище Джорджа Ґершвіна — Яків Гершович. Народився у районі Бруклін, Нью-Йорк, у сім'ї євреїв — емігрантів з України. Його батько емігрував до Америки з Одеси), який якраз міркував над новим проектом - оперою за мотивами роману Гейворда «Поргі та Бесс», і шукав ідеї та натхнення. Почувши ніжну мелодію "Ой ходить сон коло вікон", він одразу зрозумів, що це саме те, що було йому потрібно.

Зрештою в 1934 році він створив оперу за мотивами роману Хейворда «Поргі та Бесс», найвідомішою арією якої стала мелодія, почута на концерті українського хору (текст написали ДюБос Гейвард і Айра Гершвін, брат Джорджа). Саме ця арія стала перлиною творчості композитора, а опера - найкращою баладною оперою в Америці. Однак 11 липня 1937 року композитор помер у віці 38 років внаслідок невдалої операції по видаленню пухлини головного мозку так і не побачивши успіху свого найкращого твору. 

Арія з «Поргі та Бесс»

"Summertime and the livin' is easy
Fish are jumpin' and the cotton is high
Yo' daddy's rich and yo' mama's good lookin'
So hush little baby, don't you cry

One of these mornin's you gonna rise up singin'
You gonna spread your little wings and you'll take to the sky
But 'till that mornin' there ain't nothin' gonna harm you
With yo mama and daddy standin' bye

Now it's summertime and the livin' is easy
Them fish are jumpin' and the cotton's 'bout waist high
Yo' daddy's rich and, ya know yo' mama's good lookin'
Now hush little baby, don't you cry"

Billie Holiday - "Summertime" 

Виконання Біллі Холідей 1936 року вперше вивело пісню у число національних хітів. Й до початку 1960-х років «Summertime» вже увійшла в репертуар усіх виконавців, в усі підручники музики. Жоден музикант на своєму шляху не оминув «Summertime», а для декого вона стала "візитівкою" і саме в їхньому виконанні закарбувалася у пам'яті мільйонів меломанів. Йдеться про Луї Армстронга, Еллу Фіцджеральд, Дженіс Джоплін, а також Чарлі Паркера. Офіційно зафіксовано 80000 версій виконання «Summertime», вказує дослідниця Л.Чуб. І це лише кількість версій! Кількість виконавців композиції та кількість разів її виконання годі й уявити.

Lana Del Rey - "Summertime"  

Janis Joplin - "Summertime"

Sting and the Dutch Orchestra of the 21st Century - "Summertime"  

Арію Дж.Гершвіна було перекладено на болгарську, каталонську, чеську, голландську, есперанто, естонську, фінську, французьку, німецьку, італійську, японську, литовську, маорі, креольську, польську, португальську, українську, сербську, іспанську, ідиш і мову зулу. Відтак українська колискова "Ой ходить сон коло вікон" стала однією з найпопулярніших та найулюбленіших композицій у всьому світі. Щоправда як "Summertime".

Mendy Cahan with Jenia & Alex Olshansky Fusion Duo  - "Summertime" на ідіші

La VIVo вирішили поєднати в одну пісню оригінал і версію Гершвіна - "Ой ходить сон-Summertime"

I Hate I Need - War and Love, 2017; Україна

Не дуже люблю я всі ці "інді", проте щось відносно цікаве все ж таки знайти можливо. Зокрема новий сінгл українського гурту I Have I Need, який мені нагадує мелодичні номери відомих британських рокерів Wishbone Ash(скину у коментарі), лише більш "холодніше".

Фото: Dmytro Soloviov, 2020

Сграфіто (італ.sgraffito) — техніка створення настінних зображень, перевагою яких є їх велика стійкість; техніка декорування керамічних виробів.

Цей день в історії

7 лютого 1933 року в Києві в 76 років помер Микола Садовський (Тобілевич), актор, режисер, корифей українського побутового театру.

Микола Садовський у кінці 1880-х, коли церква не дозволила Марії Заньковецькій повінчатися з ним

Народився 13 грудня 1856-го в селі Кам’яно-Костувате Херсонської губернії (тепер – Миколаївська область). Брат Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті.

Навчався в Єлисаветградському реальному училищі. Доброволець російсько-турецької війни 1877-1878 років, відзначений Георгіївським хрестом – у рукопашному бою на Шипці під зливою куль врятував прапор полку.

Після повернення на батьківщину зайнявся сімейним захопленням – театром. У 1888-му організував власну трупу. У 1905 р. на запрошення з Галичини Садовський очолював театр «Руської Бесіди» у Львові, чим (разом із М. Заньковецькою) сприяв значному піднесенню театральної культури на Західноукраїнських землях.

В 1906-му заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві.

Афіша Театру Городського Народного Дому “Бранка Роксоляна”, надрукована в газеті “Рада” № 58. 10 (23) березня 1912 року

Був щедро наділений акторськими даними: вмінням перевтілюватися, пристрасним темпераментом, стрункою поставою, виразним обличчям, багатою мімікою, пластичністю тіла. Прекрасно виконував народні пісні, оригінально – народні танці. Вершиною його акторської майстерності стали героїко-драматичні образи Назара Стодолі, Богдана Хмельницького, Сави Чалого, Тараса Бульби.

Головний уповноважений у справах народних театрів в уряді УНР. Головний розпорядник урочистостей на Софійському майдані в Києві під час проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919-го. 1920 року в Галичині, з 1921 — очолював театр «Просвіти» в Ужгороді.

Театральна трупа Руського театру, м. Ужгород

Програма святкування сорокарічного ювілею М. К. Садовського. м. Ужгород. 19 грудня 1921 р.

Сцена зі спектаклю Руського театру, м. Ужгород

У 1923-му еміґрував до Праги, але за три роки повернувся в Україну на запрошення уряду УСРР. Не маючи можливості створити власну трупу, виступав у різних театрах, знявся у головній ролі в фільмі «Вітер з порогів» (1929), де зіграв старого лоцмана і, попри поважний вік, без дублера пірнав у Дніпро.

Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

«Український інститут національної пам'яті»;

Легендарний мультфільм “Жив-був пес” українською мовою