Пам'яткою староукраїнської мови є

Якою була мова 300 років тому

Першою пам'яткою українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою, вважають "Енеїду" Котляревського (1798~1842 рр.), але й до нього існували інтермедії, написані мовою, близькою до народної.

Інтермедії - це короткі драматичні твори, в яких на сцену виводяться простолюдини, що говорять "слогомпростым, деревенским мужицким" ("Піитика" М. Довгалевкого 1736-1737) з дотепним анекдотичним сюжетом, який нерідко був запозичений із життя народу.
Інтермедії справили відчутний вплив на творчість І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, М. Старицького та інших.

Мови наступного твору зазнали певного впливу церковнослов'янської та сприйняття автора, ба все одно видно характерні риси та слова. Усталеної орфографії на той час не було, навіть у Котляревського слова писались аби як, тому десь нема м'якого знака, И читається як сучасні И, Й або Ї. 

Мати моя старенкая, чи ти менЂ раденкая,

Моей молодости,

Моей молодости?

Був у турка под рукамы, а в татаров з кайданамы

У самой жалости,

У самой жалости.

Дадже правда — тепера нема добра всюди,

Дармо пряцуем, виставляем груды.

Бог виручив мя оттуду, а тепер мЂсця не найду,

В дому не сидЂти.

ЛЂсы, поля спустошении, лугы, сЂна покошенни,

Пороспускав дЂты,

Пороспускав дЂты.

Толко ж правда, що треба взираты на бога,

То и всЂм есть в добичи простая дорога.

Пойду знову на СЂч-маты, пойду долЂ вниз шукаты,

Козацкая доле,

Козацкая доле!

Ачей буду потугою, а в москаля заслугою,

Мати ж моя, оле,

Мати ж моя, оле!

Спитаю, чи не буде хоч на низу добра,

Чи не трапится де поймати лиса або бобра.

Буду турков воеваты, мечем слави добувати,

Буду воевати,

Буду воевати!

Кармазини з луданамы, шати драты з сутанамы,

СовсЂм буду брати,

З очей не спускаты,

З очей не спускаты!

Егей, коли б впять, як була, козацкая слава,

Щоб роспустилась всюди, як пЂрамы пава!

І щоб зацвЂла знову, як рожа улЂтЂ,

Як бог позволить побрать турецкіи дЂты,

Або ляхов на той час трапится поймати

І сЂм кіем козацким по ребесах дати.

Лях

Padła, padła, padła! Tu padła! Kus, kus! Hałapiur!

Teraz że mam czas k memu polowaniu.

Y prżepiułek wraz pstrych ku łapaniu.

Choc ia pstrego mam iastremba chciwa,

Do prżepiułeczek nie barzo leniwa,

Iednak że żądam od poddanstwa swego,

Gdyby prżyniesli iastremba drugiego,

Ktoren by mogł złapać drugo albo trżecie,

Albo y więcey, choc do dwach set przedzcie.

[Впала, впала, впала! Тут упала! Кусь, кусь! Га-ля-ля!

Тепер же маю час, щоб пополювати.

І враз наловити рябих перепілок.

Хоча я маю сірого жадібного яструба,

До перепілок не дуже лінивого,

Однак я жадаю від своїх підданих,

Щоб принесли другого яструба,

Який би зміг зловити удвоє, втроє

Або й більше, хоч би й до двохсот.]

ГлядзЂце ж, як будзеце перед паном гавариць,

Я вас старосцю своєю магу научиць.

Харошо гуториш, бацюхно старенкій!

Харошо, харошо гето, лебедзік беленкій!

1[-й литвин]

Слухайце ж всЂ, братЂце, як буду навчаць,

А ви, панове, звольце мои слова внЂмаць!

3[-й литвин]

«Нехай и паней стане, і всЂм дзіеткам вашим!

Нехай станіесе гето тут приходом нашим!»

Лях

Cuż to, chłopowie, teraz wy mnie mowicie?

A panskiego gniewu iuż nie wicie?

А панського гніву вже не знаєте?]

Литвин

Неть, моспаніе, мы к тобіе c поклоном [подарунком] пришлЂ

І саколю маць до твоіей мЂлосцЂ приніеслЂ.

Лях

Iakież to mnie pokłony już teraz bywaią,

Kiedy dzis mi chłopowie w oczy narżekaią!

Wez tylo, chłopcze, postronki drotowe!

Коли нині хлопи мені в очі дорікають!

Візьми лиш, хлопче, дротяні посторонки!]

Chłopiec

Iuz gotowe!

[Лях]

Wez no, chłopcze, tylo sam woyta, iak starżego,

Biy, tłucz, wal, pal, biy dobrże! Tamże y drugiego!

Cuż to za dziwo do mnie y iaka prżycżyna,

Chłopa zabic, ubic, iak skurwego syna! 

Штурма

Після того як росіянці припинили зйомки токшоу “Крадущійся підар, затаівшийся пітух”, настала певна тиша. Кацап від нас відстав. Дрони, в основному, їбли сусідів. І піхота змогла більш менш спокійно заритися в лісі. Логістика потекла рікою. Почала тикатися єгоза.

Кацапські “забігуни” кілька раз просочилися до нас в тил. Вони деякий час сиділи у нас за спиною, в посадочці, але носу не показували. Один раз ми побачили як до такого забігуна зайшла їх логістика. Схований він був добре, тому виявили ми його лише після того як його логісти підійшли до нього, передали йому водичку і батарейки. Потім цього забігуна розхуярили. Він досить довго бігав від дронів, але врешті реш - добігався. Його дружбани логісти - вижили, але наші пілоти їх дещо пом’яли.

Ще один забігун - Міхалич, досить довго (майже місяць) сидів у нас в тилу на шляху моєї логістики. Він стабільно виходив на зв’язок в рацію, доповідав коли бачив моїх логістів, але не стріляв. В нього чи то БК скінчилось, чи то автомат заклинило, чи він просто їбав. Мої його ніяк не могли побачити, чистити ліс - дурних нема, то сидів він довго. Потім в нього скінчились припаси і він відступив. Нарвався на одну з моїх СПшок і його там і приєбашило. Толковий був Міхалич.

Саньок сидів в норі. Теж не виказував носу. Але захотів водички, наші дронарі побачили як підар мавік зкидає воду - почали пасти. Саньочок виліз на водопой. Помирав він страшно і довго, але водички перед тим як слухати концерт Кобзона - посьорбав.

Десь після всіх цих подій кацап поняв, шо терпіти це неподобство більше нізя. І вирішив сам зачистити наш ліс. Спершу вони довго і нудно виявляли нас. За тиждень таки знайшли декілька моїх позицій, єбли їх дронами і почали планувати штурм. В ефірі був постійний піздьож, і мої, і кацапи сидять накручені - бо ж штурми зараз будуть. І штурм відбувся.

Наше начальство захотіло зачистити ліс. Відправило 3х архарівців. Ті ліс обійшли, як не дивно - не хапнули пизди. По дорозі назад напоролись на мою позицію Мишка, пограли з ними в контрстрайк хвилин з 10, але потім всі поняли шо свої, вибачились і вшились з лісу нафіг. Мишка взбодрилась.

Найгірше те - що кацап побачив Мишку, побачив сусідню позицію Тавро і дронами за пару годин розніс Тавро нахуй. Два діда на Таврі залізли в нору і довго і нудно там вили що нас всіх уб’ють. Години 3 я їх то заспокоював, то переконував, то погрожував, то благав. Але в результаті діди з позиції не втекли. Стемніло, всі відіспались і почався новий день.

Кожних 15-20хв позиції доповідали про обстановку. Про найменший чих, пролітаючий дрон чи стрільбу - теж. Це страшно бісить, бо постійно та рація пиздить на вухо. Але тут рація зіграла ключову роль.

Позиція Вереск була на відшибі від Мишки і розйобаного Тавра. Але Вереск передав інфу що чує десь зправа від себе - стрільбу. По цепочці почали опитувати хто ще чує стрільбу. Тавро з нори чув війну, десь, але де - хз. А Мишка - мовчала. Одразу ж на Мишку направили дрон, і побачили як три тіпа, обмотані зеленим скотчем поправляли мішки на вході в Мишку. Вродь і добре - тіпи облагоражують позицію, але на Мишці чергувало двоє… Всіх в ружжо, скиди до бою.

Тавро отримав команду, виліз з нори і запитав в тих дебілів що лізли на Мишку: “Слава Україні, хлопці”. Йому відповіли щось на кшталт “катай вату, сука”. Дєди юмор не поняли і почали рихтувати кабіни з своїх калах. В цей момент один підарок вже майже заліз в Мишку, але його зсередини підстрелив один з моїх.

Потрьохсочані пітушки затіхарились біля Мишки. Двоє перемотались, третій сидів і навалював то в Мишку, то в сторону Тавра. В ітогі налетіли скиди і почався треш і угар. Мишка вийшла на звязок і по рації я ще коригував як їм через вихід метати в противника гранати.

Двох підарів забаранили. Одного хуйнула Мишка, другого - добили дрони і він лопнув. Третій дав драла і вже десь в селі він заліз в підвал. Підвал йому на голову уронили ФПВшкой, але пітушара вижив. Ванюха довго просився в рацію щоб його відкопали. Шо кацап вночі і зробив поки була хуйова погода.

Піхотинці радісно задерибанили жмурів, хоботнули дві тюнені калахи. Трошки снаряги. Ковбасу.

-Я Вереск. Один кацап - мій.

-Я Мишка - хуя тобі. Мої кацапи.

-Но я єво ж прістрєліл?!

-Ну то йди і сам його лутай.

Потім вже розпитав Мишку. Старший на позиції був Воля. Каже що підари набігли миттєво. Сходу задавили їх стрілкачом. Накидали всередину гранат, штук з 10. Але завдяки норі з поворотом - їх тільки глушануло. Потім пітухи успокоїлись, але довго не могли залізти всередину - вхід, Мишка, закрила мішками від зкидів. Потім один підар майже заліз всередину, але Воля висунувся з нори і уєбав його з калахи. Потім виліз з нори і через двері - добив підарка.

Через те що сусіди підняли гвалт - через це ми вчасно всі зреагували і відбили цей штурм.

Через пару днів в ефірі знову з’явився пітух - Ванюха. Ванька, не дуже бодрим голосом, казав що повів нову групу на штурм. І що з собою вони беруть ТМку. Щоб убити клятих укропів. Але кацап не був би кацапом щоб не спиздів. Дня 3 вони на штурм не йшли. Вони відправляли по 1му дєду з ТМкой з детонатором, шоб той підійшов до Мишки - і кинув їм її на голову. 2х таких дідів захуярили дрони на підході. Одного - заєбашила піхота.

Ванюхіне начальство поняло шо дідами-шахідами нас не проймеш і відправили штурмовічків.

Штурмовіки були чьоткі. Що попередні, що ці. Гарно одягнені, плитоноски, НВМПЕ плити, тюнені калахи, хороші бєрци і якісна форма. Запаковані в кевлар з голови до ніг. Зкиди їх майже не зачіпали. Парочка була з дешевою, але нічною, оптикою. Зайшли тихо, дрони їх не спалили. Виявили вже їх в момент штурму. Троє пітухів набіжало на Мишку. Зав’язався бій. Одін з підарів підбіг до Мишки і кинув їм на дах ТМку. Та уєбала і їх дот розірвало на шмаття. Підари кинулись всередину в нори, але їх засипало. І ховатись штурмовікам було ніде. Всіх розмотали дрони і Вереск який знову виліз з своєї нори і почав воювати в усі сторони.

В цей момент друга група підарів забігала на Вереск, але в лісі є купа ямок і окопчиків недобитих, тому вони проєбались і штурманули порожній окоп. Кинули в нього ТМку, довго по ньому стріляли, поки їх не перебаранили дрони. 6 дохлих підарів в копілку лісу. І невизначена доля 2х чьотких тіпів на Мишці…

Вдень підійти і чекнути що там сталося - пітухи не дали. Верес кожні 10 хвилин передавав шо по ним хуярять то скидом, то мінометом. І бажання вилазити в них пропало наглухо. Вночі погода спортилась і два сумашедших дєда полізли на Мишку. Волю ніде не могли найти, нашли лише його напарніка Санька. Той обгорів, осліп, оглух і не міг рухатись. Хуйова погода допомогла його евакуювати.

Ці довгі хвилини поки його відкопували я переживав дуже болісно. Мені погано дається роль командира. Мені завжди простіше було все робити самому ніж ставити комусь задачу і чекати цих заповітних слів “ми все зробили”.

На Мишку заселились інші солдати. Кацапи більше туди не лізли. Десь через 3 дні дєд з Мишки поліз шукати дрова для накриття СПшки, і знайшов шматок тулуба з вцілілою, але пошматованою головою. Труп був в пікселію. Евак команда забрала його. Через кілька тижнів прийшло підтвердження що то був Воля.

Підарська ТМка коли рвонула і розірвала СПшку - Воля був на СП і стріляв через амбразури. Його тіло викинуло метрів на 20 в сторону. Автомат так і не знайшли.

Я досить довго з ним спілкувався по рації, але так і не зміг побачити його вживу. Він так і залишився голосом в рації. Впевненим і вольовим голосом.

Кацап зробив ще кілька спроб штурму. Принесли ще 4 жмура в нашу посадочку. Сценарій був один і той самий: кацап набігає, дрони їх трьохсотять, піхотинці вилазять з норок і в упор розстрілюють худобу яка перетягується турнікетами\есмархами. Хіба, з цікавого, один раз наш вампір не знав де кацапи, а де свої - і кинув ТМку на голову моїм піхотронам, але не влучив. Пілота вампіра хуєсосили всім штабом. Але добре шо всі живі.

Через пару днів приліз якийсь дебіл, косив під цивільного. Взяли в полон, виявився кацапом. Вже 2 года воює. Каже: я вже заєбався воювать. Робіть зі мної шо хочете. Був бухий в три пизди. Дали пизди і віддали контрікам. Хохма дня - його брат потрапив в полон до нас у бригаду місяцем раніше. Сімейний, ібійогомать, підряд.

Після цих подій росіянці відмовились від спроб штурму нашої посадочки. Нашого Серебрянського лісочку на мінімалках. Руху в посадці майже припинився. Лише вдень по ньому бігають мої логістичні команди, а по ночах котики і собачки жеруть жмурів які все ще противно смердять.

В одного з штурмів на телефоні було відео де він робе блог, пиляє контент і в кінці змученим голосом каже: “Всє равно нас всєх уб’ют”. Так і сталось. Відео мої піхотрони потерли. Ресетнули телефон, бо осколок зі скида пробив телефон одного з моїх бігунів. І той забрав трофея собі.

Я розстроївся, та й хуй з ним. Це лише відео. То лише телефон. А це - лише ліс. Серебрянський ліс на мінімалках. Наша посадочка. Хоча не стільки наша, скільки - їх. Посадка моїх піхотинців.

src

У складі сучасної української мови майже  256 тис. слів. та вона надалі розвивається, таким чином збільшуючи цю цифру.

За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), і лише наостанок – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською лише 11.

Особливістю української мови є те, що у ній є великий перелік зменшувальних форм. Наприклад, зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки” ღღღ

Навіть й донині в нашій державній мові збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря — сiчень (час для вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень, а саме: починає цвісти береза; збирання березового соку; паління берези на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє травичка), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп», що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіння листя), листопад (опадання листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).

У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

В одной из школ креативно борются с суржиком. 

Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Кількість мовців – понад 45 млн, більшість яких живе Україні.

Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів включена до списку мов, які успішно розвиваються.

7 відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов'янських. Сьомий, кличний відмінок, існує лише в граматиці древніх мов: латині, грецькій та санскритській граматиці.

Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась літера «Ф», у більшості випадків, слова які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов.

Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?», а найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Тараса Шевченка, котрий перекладено 147 мовами.

Мова – це зброя, сильніша за гармати. 
З Днем української писемності та мови !

не соромтесь, балакайте і покращуйте свою українську

О богатстве украинского языка знают все, а вот о море синонимов слов «Мовити», «Казати», «Говорити» скорей всего знает никто :) Как правило в романо германских языках  имеется 5-10 глаголов для обозначения понятия «Говорити». И это вполне достаточно.  Но не нам ^^ Мы имеем 108 синонимов к этому понятию. Кстати, достичь такого числа синонимов одному слову дано не в каждом языке. Среди всех индоевропейских языков украинский один имеет  діє-слово (глагол) «мовити», которое пошло от іменника (существительное) «мова», с таким космичиским разнообразием. 

1.Мовити (промовляти Слово) 

2.Казати (казку) 

3.Говорити (правду) 

4.Балакати (синонім: лялякати) 

5.Відати (повідати словом) 

6.Розмовляти (з кимось) 

7.Ректи (урочисто проголошувати) 

8.Гутарити (ладно домовлятися) 

9.Цвірінькати (ніжнозвучно говорити) 

10.Тьохкати (розмовляти як пара соловейок) 

11.Лепетати (дитяча мова) 

12.Шкабарчати (не дуже приязно говорити) 

13.Прорікати (майбутнє) 

14.Цвікати (докоряти) 

15.Співати (тихо мовити колисанку діткам) 

16.Промовляти (Слово, Орацію) 

17.Пащекувати (грубо говорити) 

18.Бормотати (мовити не розкриваючи рота) 

19.Гомоніти (лагідно, приглушено говорити) 

20.Сокотати (ніжно, солодко говорити) 

21.Триндити (казати неправду) 

22.Наговорювати (текст у мікрофон; на когось) 

23.Лаяти (за аморальні вчинки) 

24.Висловлювати (думку) 

25.Гиркати (перекидатися словами, сваритися) 

26.Туркотіти (мило перемовлятися) 

27.Цвенькати (мовити іноземною мовою) 

28.Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю) 

29.Провіщати (ладну погоду, майбутнє) 

30.Ґерґотати (незрозуміло балакати) 

31.Звіщати (Добру Новину) 

32.Балабонити (пустомовити) 

33.Верзти (незрозуміло говорити) 

34.В'якати (мовити) 

35.Кликотіти (мовити швидко, як лелеки) 

36.Жебоніти (мовити ласкаво, тихо, як потічок) 

37.Базікати (про пусте)

38.Бельмекати (не розуміючи щось казати) 

39.Варнякати (мовити у сні) 

40.Галдичити (одне і те ж) 

41.Проказувати (напам'ять поезію) 

42.Шепотіти (тихенько мовити) 

43.Гаркавити (нечітко вимовляти літеру «Р») 

44.Агакати (мовити часто слово «ага») 

45.Гуморити (мовити смішне) 

46.Гарчати (грубо говорити) 

47.Ляпати (язиком, говорити) 

48.Мурмотіти (мовити з напіввідкритим ротом)

49.Буркати (зрідка відгукуватись під час розмови) 

50.Воркотати (тихо говорити) 

51.Гурити (научати) 

52.Талдичити (мовити як у Біблії, Талмуді) 

53.Бурчати (корити, незадоволено говорити) 

54.Журчати (про любу мову, текучу як джерело) 

55.Квохтати (мама до своїх дітей) 

56.Кликати (людей, кур, гостей) 

57.Кпити (висміювати) 

58.Журити (соромити за содіяне) 

59.Напучувати (научати словом) 

60.Голосити (голосно плакати, причитаючи) 

61.Замовляти(словом хворобу) 

62.Повідати (історію, бувальщину) 

63.Оповіщувати (вість громаді) 

64.Лебедіти (закохано говорити) 

65.Розказувати (діткам казку) 

66.Розпатякувати (секрети всім) 

67.Розмовляти (душа в душу) 

68.Торохтіти (бистро мовити) 

69.Брякати (невдало вставляти слово) 

70.Тараторити (скоромовкою повторювати одне і те ж) 

71.Патякати (говорити не те і не тим) 

72.Бубоніти (глухо мовити) 

73.Теревенити (мовити про незначне) 

74.Оповідати (бачене, почуте) 

75.Обговорювати (нові поезії) 

76.Радити (раду; щось добре або зле) 

77.Галдіти (розмовляти голосно)

78.Славити (словом) 

79.Вуркотіти (говорити ніжно як голубки) 

80.Мимрити (мовити з закритим ротом) 

81.Розраджувати (втішати словом) 

82.Словоблудити (софістика, хуцпа; обман інших) 

83.Славословити (Бога, Богиню) 

84.Скоромовити (говорити скоромовкою) 

85.Примовляти (лихо) 

86.Переказувати (усно твір у школі, вузі; вітання) 

87.Домовляти (-ся обом сторонам про мир) 

88.Переговорювати (-сь одне другого) 

89.Нараяти (побажати щось хороше іншим) 

90.Прославляти (Богів) 

91.Перемовляти (-ся одне одного) 

92.Словославити (Богів і лицарів-героїв) 

93.Торочити (настійно повторювати те ж саме) 

94.Триндичити (говорити пусте) 

95.Радославити (радо славити Радунь Вічних Богів і Богинь) 

96.Благословляти (словом) 

97.Шкандалити (скандалити словесно, обмовляти) 

98.Шпетити (присоромлювати) 

99.Розпатякувати (розказувати секрети всім) 

100.Підмовляти («юнак дівку підмовляє») 

101.Іронізувати (мовити з іронією, але без сарказму) 

102.Базарити (сленґ: говорити, домовлятись) 

103.Проговорювати (важливі теми) 

104.Закликати (до тиші; ангелів, Божества) 

105.Гейкати (часто мовити слово «ге», «гей») 

106.Бубніти (читати вголос) 

107.М'ямлити (нечітко мовити) 

108.Галасувати (гуртом промовляти різні слова).

Жартівливі картинки, які раз і назавжди викорінять русизми з вашої мови